Україна в першій світовій війні

Початок першої світової війни

Війна велася між Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) та Антантою (Росія, Англія, Франція). У ході війни до Троїстого (згодом Четверного) союзу приєдналися Туреччина й Болгарія, до Антанти - Румунія і США. У грудні 1915 р. Італія, що прагнула до панування в районі Адріатики, вийшла зі складу Троїстого союзу й перейшла на бік Антанти. Причини війни: прагнення монополістичних об’єднань збільшити прибутки за рахунок військових замовлень, захоплення нових ринків збуту; бажання всіх держав захопити нові землі, переділ колоній і усунення конкурентів. Німеччина й США, зробивши економічний ривок на початку XX ст., були позбавлені колоній; уряди воюючих держав прагнули відвернути увагу своїх народів від внутрішніх проблем, роз’єднати соціалістичні робітничі партії II Інтернаціоналу, а також трудящих усіх країн. Характер війни був загарбницький і несправедливий з усіх боків (за винятком Сербії). Приводом до війни стало вбивство австро­угорського ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини сербським націоналістом Гаврилом Принципом.

Україна у планах воюючих країн

Австро-Угорщина претендувала на розширення своїх володінь у Західній Україні (Волинь і Поділля). Німеччина - на протекторат над рештою української території (крім неї, на Прибалтику, Білорусію, Кавказ, щоб мати сухопутний торговельний шлях до Персії й Середньої Азії). Росія прагнула просунути кордони своєї імперії до Карпат, прикриваючись гаслом об’єднання «братів-русинів», тобто українців Східної Галичини й Північної Буковини. Крім того, і Австро-Угорська і Російська імперії прагнули викори­стовувати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу. Українці, розділені між імперіями, змушені були воювати один з одним (у російській армії нараховувалося 3,5 млн. українців, а в авст­рійській - майже 250 тис.)

Перебіг воєнних дій

У 1914 р. на Західному фронті події розгорталися таким чином. Почалося вторгнення Німеччини до Бельгії й Північної Франції з метою блискавичного розгрому супротивника на Західному фронті та для подальшого наступу на Росію. Однак блискавичний розгром Франції не вдався через наступ російських військ на Східному фронті. На Східному фронті в 1914 р. почався успішний наступ двох російських фронтів: Західного в Східну Пруссію, Південно­-Західного в Галичину (територія Австро-Угорщини). Аби відвернути захоплення росіянами Берліна й Відня, німецьке командування змушене було перекинути німецькі дивізії із Західного фронту на Схід і зупинити просування російської армії. Таким чином, Східний фронт для Німеччини набуває особливого значення.

Легіон УСС у Першій світовій війні

Із початком війни переважна більшість громадських організацій західних українців, які вважали, що на руїнах розбитої Російської імперії підніметься самостійна Українська держава, виступили на підтримку Австро-Угорщини. Створена лідерами найбільших галицько­українських партій 2 серпня 1914 р. Головна українська рада закликала український народ до боротьби проти царської імперії за визволення України. Одним з її перших заходів була організація в австрійській армії окремої військової частини, що повинна була започаткувати майбутню національну армію. У серпні–вересні на Львівщині з добровольців був сформований легіон Українських січових стрільців (УСС). Було подано більш як 20 тис. заяв, але австрійське командування дозволило прийняти лише 2,5 тис. чоловік. Основний його контингент склали молоді вихованці українських воєнізованих організацій: «Сокіл» - спортивно-громадської; «Січ» - пожежної; «Пласт» - учнівсько-шкільної. У подальшому створений на базі легіону полк УСС став одним із кращих підрозділів австро­угорської армії, вкривши себе славою в боях на Маківці (весна 1915 р.), під Семиківцями (жовтень–листопад 1915 р.), на Лисоні (вересень 1916 р.). У 1916 р., потрапивши в оточення, полк зазнав величезних втрат і був відновлений лише в 1917 р.

Союз визволення України

У перші ж дні війни в Галичині емігрантами з Наддніпрянщини було створено Союз визволення України (СВУ). Його лідерами стали Д. Донцов, А. Жук, М. Залізняк, М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський. Проіснував з серпня 1914 до червня 1918 рр. Основне завдання - створення Української конституційної монархії під егідою Німеччини та Австро-Угорщини. Діяльність: інформували європейську громадську думку про українські справи, політична агітація та культосвітня робота серед українських полонених тощо. Хід воєнних дій на території України призвів до розрухи господарського життя, що виявилось у відпливі робочої сили, пов’язаному з війною, спаді промислового та сільськогосподарського виробництва. Погіршилося становище народних мас, що пояснювалося скороченням посівних площ, зростанням податків, розвалом грошового обігу (лише 15 % грошей було забезпечено золотом), нерідко втратою годувальника, голодом. Усе це стало причиною зростання робітничого та селянського рухів, виступів солдатських мас.