Україна на початку 1920 року

Двостороння угода 1920 р.

За державним статусом Україна після закінчення громадянської війни:

- була юридично незалежною державою (мала власну конституцію, органи державної влади й управління, видавала республіканські закони та стежила за їх виконанням і т. д.);

- мала обмежений суверенітет (у ній, як і в усіх радянських республіках, було загальне політичне керівництво; правлячою була більшовицька партія, республіканські організації якої не мали автономії; керівництво республік цілковито залежало від центру; існувала єдина армія з єдиним командуванням (з 1919 р.); єдина фінансова система; керівництво найважливішими галузями народного господарства здійснювалося з єдиного центру - ВРНГ РРФСР; найважливіші закони РРФСР діяли на території інших республік).

Наприкінці грудня 1920 р. між РРФСР і УРСР була укладена двостороння угода, підписана В. Леніним і X. Раковським, за якою узаконювалося об’єднання семи наркоматів (військових і морських справ, ВРНГ, зовнішньої торгівлі й фінансів, праці, шляхів сполучення, пошт і телеграфів), причому об’єднані наркомати входили до складу РНК РРФСР і мали уповноважених при РНК УРСР на правах народних комісарів. Це означало, що керівництво найважливішими сферами життя України здійснювалося з Москви вищими органами влади й управління РРФСР. Аналогічні договори були підписані між РРФСР та іншими республіками, внаслідок чого утворилася договірна федерація радянських республік. Таким чином, формально незалежні республіки фактично ввійшли до складу РРФСР на правах автономії.