Розгром військ Врангеля і махновців
Розгром більшовиками військ Врангеля
Закріпившись у Криму, залишки білих армій під командуванням барона П. Врангеля (50 тис.), використавши радянсько-польську війну, спробували організувати новий похід:
- невдала спроба прориву під Каховкою з метою об’єднатися з польськими й петлюрівськими військами;
- захоплення Мелітополя та Маріуполя з метою прорватися на Дон у розрахунку на підтримку донського козацтва.
У відповідь Радянським урядом: був створений Південний фронт під командуванням Фрунзе; проведена нова мобілізація, сформована Друга кінна армія під командуванням Миронова, перекинеш з польського фронту Перша кінна армія та інші з’єднання, що відзначились своїми діями; підписано союз із Махном про спільні дії проти Врангеля.
У підсумку Червона армія: ударивши з Каховського плацдарму, звільнила південну Україну; двома ударами (через Турецький вал і оз. Сиваш) ціною великих втрат прорвалася в Крим, де були розбиті залишки врангелівської армії (частину з яких, 150 тис. військ і цивільного населення, евакуювала до Туреччини французька ескадра; це й тепер вважається видатною воєнною операцією).
Особливості дій селянської армії Н. Махна
Загони «зелених» виникли в 1918-1919 рр. і нараховували в різні роки від кількох тисяч до десятків тисяч чоловік, контролювали сучасні Дніпропетровську, Полтавську, Київську та південь Харківської областей. На відміну від регулярних частин «червоних» і «білих», брали під контроль не залізниці, а сільську місцевість, ведучи партизанську війну. Складалися в основному із селян, і в залежності від селянської позиції змінювалася політика загонів:
- на початку 1919 р. - боролися разом із Червоною Армією проти Директорії, розчарувавшись в її обіцянках;
- навесні-улітку 1919 р. - воювали проти більшовицьких продзагонів, котрі, здійснюючи продрозкладку, фактично грабували населення;
- улітку–восени 1919 р. - проти денікінців, що відновили поміщицьке землеволодіння;
- у 1920 р. - Н. Махно допомагав Червоній Армії в розгромі Врангеля. Після розгрому білих Радянська влада боролася з Махном, який лякав її своєю норовливістю й непередбачуваністю, заважаючи взяти під повний контроль українське село. Після поразки в серпні 1921 р.Махно втік до Румунії, згодом емігрував до Франції.
