Юридичне оформлення Союзу РСР

На практиці центральні органи перестали рахуватися з республіками як незалежними державами, що викликало протести серед їх населення, керівних органів. З ініціативи X. Раковського ЦК КП(б)У в березні 1922 р. звернувся до ЦК РКП(б) із заявою, у якій оскаржив обмеження суверенітету України й пропонував конкретизувати відносини між РРФСР і УРСР у рамках договірної федерації. Улітку 1922 р. стало ясно, що питання про взаємини стосується не тільки РРФСР і УРСР. Зрештою, для підготовки проекту вдосконалення федеративних відносин була створена комісія на чолі з В. Куйбишевим у складі: Г. Орджонікідзе, X. Раковського, Г. Сокольникова, Й. Сталіна та представників національних республік (Україну представляв глава ВУЦВК Г. Петровський).

Фактори створення СРСР

Об’єктивні: єдина транспортна система; традиційні економічні зв’язки між регіонами колишньої Російської імперії; наявність золотого запасу Росії; слабкість національних грошей і т. д.; страх більшовицького керівництва перед зовнішньою небезпекою. 

Суб’єктивні: політична диктатура більшовиків у національних республіках.

Плани об’єднання радянських республік

План автономізації, розроблений Й. Сталіним, передбачав входження республік до Російської Федерації на правах автономії; означав ліквідацію самостійності республік; підтримувався Ф. Дзержинським, С. Орджонікідзе, першим секретарем ЦК КП(б)У Д. Мануїльським.

План конфедерації - створення союзу суверенних держав, які повністю зберігають незалежність і створюють об’єднані органи для координації дій; підтримувався X. Раковським і М. Скрипником (у 1923 р. це стало підставою для звільнення X. Раковського з посади Глави Уряду УРСР; після нього уряд очолив В. Чубар).

План федерації, запропонований В. Леніним, - усі радянські республіки, у тому числі й Російська Федерація, входять на однакових правах до нового державного об’єднання - Союз Радянських Соціалістичних Республік. На попередньому обговоренні проекту резолюції ЦК РКП(б), на якому не брав участь Ленін, був затверджений план «автономізації». Пізніше прихильники «автономізації» під тиском В. Леніна, який вважав, що вона викличе жорсткий централізм і як наслідок - відцентрові тенденції, відмовилися від свого плану.

Створення СРСР

Жовтень 1922 р. - Пленум ЦК РКП(б) затвердив план державотворення, запропонований Леніним. Була створена конституційна комісія для вироблення конституційних основ єдиної держави. 10 грудня 1922 р. VII Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові схвалив декларацію про створення Союзу РСР, проект союзного договору й проект конституції СРСР, затвердив повноваження української делегації на з’їзді Рад у Москві. 23-27 грудня 1922 р. - Х Всеросійський з’їзд Рад, у роботі якого взяли участь делегати республік, запропонував назву нової держави - Союз Радянських Соціалістичних Республік (уперше назву запропонував Г. Чичерін). 30 грудня 1922 р. - I з’їзд Рад СРСР, на якому з доповіддю про декларацію й договір про створення СРСР виступив Й. Сталін, прийняв ці документи. Остаточні їх тексти з урахуванням пропозицій і доповнень союзних республік повинен був затвердити наступний з’їзд Рад. До складу СРСР увійшли Російська Федерація, Українська РСР, Білоруська РСР, Закавказька Федерація (створена в березні 1922 р.) у складі трьох закавказьких республік: Грузії, Вірменії, Азербайджану.

Юридичне оформлення СРСР

У січні 1923 р. ЦВК СРСР створив конституційну комісію на чолі з М. Калініним. У січні 1924 р. II з’їзд Рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив новий текст Конституції УРСР. У ній законодавчо закріплювалося входження радянської України до складу СРСР і створення Молдавської АРСР у складі УРСР.