Стан культури в україні у 30-ті роки

30-ті роки. Сталінська диктатура й політика українського керівництва (Косіора, Постишева та ін.) – спрямовані на боротьбу з українським націоналізмом і українською культурою.

30-ті роки. Більшість населення навчилося читати й писати; з 1934 р. встановилося три типи шкіл - початкова (4 роки), неповна середня (7) та середня (10). Створення мережі інтернатів для дітей-сиріт (А. С. Макаренко).

Недоліки в галузі освіти 1930х рр.: засилля політичних предметів; виробничий ухил за рахунок загальноосвітніх дисциплін; невисока зарплата вчителів; брак учителів, особливо в селах; з 1932 - 1933 рр. різко зменшилася кількість учнів (колективізація, виселення, голод, міграція до міст).

30-ті роки. Боротьба з українською мовою і культурою під прапором боротьби з українським націоналізмом: заява в 1935 р. П. Постишева про те, що всі комуністи України «деукраїнізувалися»; скорочення частки української мови й заміна її російською (газет з 90 % до 70 %, усе більше кінофільмів та радіомовлення – російською тощо); переведення національних шкіл на російську мову викладання.

30-ті роки. Створення в 1934 р. єдиної Спілки письменників, матеріальні блага - для вузького кола її членів, повне знищення інших організацій, нерідко з усіма членами.

Літературні напряки

Існування різних шкіл і методів художньої літератури: революційно-романтичного (П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан та ін.); неокласичного (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович); футуристичного (М. Семенко, Г. Шкурупій); памфлети та утопії М. Хвильового; сатира та гумор О. Вишні.

30-ті роки. Панівне становище методу так званого соцреалізму, переслідування інших методів літератури й мистецтва, вихваляння творів історико-революційної тематики, де відображалися партійний курс і трудові подвиги радянського народу. Держконтроль і сувора цензура над видавництвами й публікацією книг. Період переслідування інтелігенції як джерела вільнодумства й самостійності, що суперечать умовам тоталітарної держави (самий термін «інтелігенція» асоціювався з поняттям «гнила»). Репресії набувають масового характеру: їхніми жертвами стали десятки тисяч представників «розстріляного відродження».

Отже, з початку століття до кінця 20х рр. - період розквіту української культури (незважаючи на певні обмеження та переслідування). 30-ті рр. - період переслідування інтелігенції як джерела вільнодумства; поступова деукраїнізація.