Українські землі у складі Чехословаччини

У Чехо-Словаччині - у Закарпатті було всього 92 дрібних напівкустарних підприємства, за 20 довоєнних років тут не було збудовано жодного значного підприємства; і хоча чехословацький уряд прагнув модернізувати слаборозвинені райони своєї країни і вкладав у розвиток Закарпаття більше коштів, ніж повертав, однак цих зусиль було недостатньо, вони не могли істотно змінити становище в краї.

У Закарпатті - той факт, що чехословацький уряд не проводив такої жорстокої антиукраїнської політики, як польський і румунський, привів до швидкого розвитку культурних товариств «Просвіти», виникло Товариство русофілів ім. Духновича та ін. Громадсько-політичне життя базувалося на ідеях русофільства (слов’янське населення Закарпаття - частина російського народу), українофільства (частина українського народу), русинства (воно перетворилося в окрему націю - русинів).

Тут тривалий час не було самостійної суто української партії; нечи-сленні політичні групи входили до складу чехословацьких партій.

Характер політичних процесів у Закарпатті різко змінився після мюнхенської змови західних держав із Гітлером у 1938 р., коли почалося розчленування Чехословаччини. У жовтні 1938 р. Закарпаття нарешті одержало автономію. 

У січні 1939 р. з ініціативи лідера українофілів і голови нового крайового уряду А. Волошина створено Українське національне об’єднання (УНО) - політична організація, що виступала за створення суверенної Закарпатської держави. 13 січня обрано парламент-сейм Карпатської України (92 % виборців висловилися за суверенітет Закарпаття). 15 березня сейм проголосив самостійність Карпатської України. Але на той час у Закарпаття вже вторглись угорські війська, у результаті чого край був незабаром окупований Угорщиною за підтримки фашистської Німеччини, а А. Волошин разом з урядом змушений був емігрувати. Незважаючи на це, проголошення незалежної держави в Закарпатті продемонструвало нездоланне прагнення українського народу до власної державності.