Географія населення світу

Чисельність населення світу і його динаміка

Динаміка загальної чисельності населення Землі

У сучасному світі кількість населення планети щороку збільшується приблизно на 80 млн. осіб, але в різних регіонах цей процес має відмінності, що пояснюється різним рівнем відтворення населення.

Природний рух населення, демографічна політика

Відтворення населення - сукупність процесів народжуваності та смертності, які визначають природний приріст населення.

Природний приріст населення - різниця між кількістю народжених та кількістю померлих. Розраховується на 1000 осіб, вимірюється в проміле (‰).

Типи відтворення населення

І тип (демографічна криза) Низький природний приріст (11 ‰ – 10 ‰ = 1 ‰) більш економічно розвинені та середньорозвинені країни (Англо-Америка, Західна Європа, Центральна та Східна Європа)

ІІ тип (демографічний вибух) Високий природний приріст (39 ‰ – 15 ‰ = 24 ‰) менш розвинені країни (країни, що розвиваються) Африки, Азії, Латинської Америки

Серед макрорегіонів найвищий природний приріст - в Африці (народжуваність - 22 ‰, смертність - 15‰), найнижчий - у Європі (смертність - 11‰, народжуваність - 10‰, тобто природний приріст від’ємний).

Країни з найвищим від’ємним приростом населення, 2004 рік

Від’ємний природний приріст населення призводить до депопуляції - скорочення загальної чисельності населення країни. Депопуляція характерна для більшості пострадянських країн, особливо для України, де демографічна ситуація дуже несприятлива (за останні 14 років населення країни скоротилося на 5 млн. осіб).

Чимало країн світу прагнуть керувати процесами відтворення населення, проводячи певну демографічну політику.

Демографічна політика - це система державних заходів щодо зміни природного руху населення у бажаному для країни напрямку (зменшення або збільшення приросту населення). Так, у країнах з першим типом відтворення населення демографічна політика стимулює народжуваність, у країнах з другим типом - обмежує. Яскравий приклад ефективності демографічної політики - Японія, яка досить швидко скоротила природний приріст населення.

Статевий і віковий склад населення

Співвідношення чоловіків і жінок відбиває статевий склад населення, а співвідношення окремих вікових груп (людей молодшого, середнього, старшого віку) - віковий склад.

Етнічний склад населення. Найчисленніші народи та мовні сім’ї

Етнос - історично сформоване усталене угруповання людей: плем’я, народність, нація.

Вищим етнічним угрупованням є нація. На Землі живе близько 5 тис. народів, у яких кількість людей налічує понад 1 млн осіб. Вони становлять 96,2 % населення планети. 10 народів за чисельністю перевищують 100 млн. осіб: китайці (1,4 млрд.), хіндустанці (1 млрд.), американці США (270 млн.), індонезійці (182 млн.), бразильці (156 млн.), росіяни (140 млн.), пакистанці (143 млн.), бенгальці (128 млн.), японці (120 млн.) та мексиканці (100 млн.).

Основна ознака народу - мова. У світі налічується близько 5 тис. мов. Найпоширеніші мови світу: китайська, англійська, хінді, іспанська, російська, бенгальська, індонезійська, арабська, португальська, японська, німецька, французька.

Найчисленнішою є індоєвропейська мовна сім’я (44,8 % усього населення світу, складається з 20 мовних груп). Друга - китайсько-тибетська мовна сім’я (22,6 %), у її складі китайська та тибетсько-бірманська групи.

Країни світу класифікують за національним складом населення.

Багатонаціональні, однонаціональні та двонаціональні країни світу

Релігії народів світу

Виділяють три світові релігії - християнство, іслам і буддизм. Найпоширеніша - християнство.

Серед християн світу католики становлять 3/5, протестанти - 1/3, православні - 1/10 від загальної кількості.

Райони та країни найбільшого поширення християнства

Світові релігії

Християнство, католицизм, православ’я, протестантизм: країни Європи, Америки, Австралії (близько 2 млрд. віруючих)

іслам (мусульманство): Близький Схід, Північна Африка (близько 1 млрд. віруючих)

буддизм: Південно-Східна Азія (420 млн. віруючих)

Найдавніші релігії світу - традиційні - збереглися лише в Африці. В окремих країнах населення сповідує певні регіональні релігії: в Японії - синтоїзм, в Індії - індуїзм, в Китаї – конфуціанство та даосизм, в Ізраїлі - іудаїзм.

Нерівномірність розміщення населення

Людство проживає на 25 % суходолу, за винятком територій з екстремальними природними умовами. 70 % населення Землі розміщується на 7 % площі суходолу, 15 % площі суходолу не має постійного населення. Середня густота населення світу - 35 осіб/км², регіонально цей показник відрізняється від світового: Європа - 100 осіб/км², Азія - 15, Америка - 21, Австралія та Океанія - 3. Ареали найбільшої густоти населення: Південна та Південно-Східна Азія, Північний схід США, Західна Європа. Половина людства заселяє 200-кілометрову зону вздовж океанів і морів.

Міське і сільське населення світу. Урбанізація

Залежно від місця проживання населення поділяється на сільське та міське. Близько половини населення світу живе в селах. За формою розташування сільські поселення поділяються на групові: села, хутори та ін. (характерні для слабо розвинених країн Європи, Японії) та розсіяні: ферми, лісництва тощо (характерні для Північної Європи). На розташування сільських поселень впливають природні умови та транспортна мережа. Багато сіл розміщується у передгір’ях, уздовж річок та транспортних шляхів, на узбережжях морів та океанів. Переважна частина сільського населення світу проживає в країнах, що розвиваються.

Міське населення живе у містах, критерій чисельності яких варіює від 200 осіб в Данії до 100 тис. осіб у Китаї. На початку ХХІ ст. в містах проживає майже половина людства (у 1800 році - лише 4 %). Швидке зростання кількості міського населення пов’язане з таким соціально-економічним процесом, як урбанізація.

Урбанізація - це процеси зростання ролі міст в економічному житті, зосередження населення в містах, збільшення кількості міських жителів. Зараз вона відбувається швидкими темпами. Так, у 2003 році в містах проживало 48,3 % усього населення світу. На початку ХХІ ст. міське населення світу зростає на 2,1 %, а сільське - на 0,4 % щорічно. Очікується, що 50 % людства буде проживати у містах уже в 2007 році.

Рівень урбанізації населення істотно відрізняється і за регіонами.

Зі швидким розвитком міст пов’язані нові форми міських утворень: агломерація (скупчення міст), конурбація (скупчення міст, відносно однакових за розмірами і значенням), мегаполіс (скупчення міських агломерацій). Найбільші міські агломерації світу - Мехіко, Сан-Паулу, Токіо, Шанхай, Нью-Йорк, Калькутта, Бомбей, Пекін, Джакарта, Делі.

Процес урбанізації у країнах різних типів має свої відмінності.

Форми урбанізації

Розвинені країни: Субурбанізація - відтік частки міського населення у приміську зону.

Країни, що розвиваються: Несправжня урбанізація - зростання кількості міських жителів за рахунок безробітних селян, що призводить до утворення нетрів на окраїнах міст.

Міграційні процеси

Міграція - механічний рух населення. Основні причини міграцій - економічні, політичні, релігійні. На кількість населення країни впливають зовнішні, або міжнародні, міграції. Види міжнародних міграцій: тимчасові та постійні, вимушені та добровільні, стихійні та організовані. Найпоширеніша міграція - економічна.

Еміграція - відтік населення зі своєї країни в іншу на постійне проживання.

Імміграція - притік населення в країну з інших країн.

Сальдо міграцій ­- різниця між кількістю емігрантів та іммігрантів.

Трудові ресурси та зайнятість населення

Трудові ресурси - це частина населення, що досягла працездатного віку, який визначається законодавством у кожній країні окремо. Розбіжності верхньої межі у різних країнах сягають 20 років. Це зумовлено середньою тривалістю життя та можливостями країни забезпечити пенсіями літніх людей. Верхня межа працездатного віку в Азії та Африці - 50 років. У Західній Європі - 65–70 років, в інших - 60–65 років. У більшості країн немає різниці між пенсійним віком чоловіків і жінок.

Чисельність трудових ресурсів залежить від загальної чисельності населення країни, його вікового та статевого складу, меж працездатного віку, встановленого в країні. У країнах, що розвиваються, трудові ресурси становлять 50–60 % усієї кількості населення, у розвинених країнах - 61–62 %.

З трудовими ресурсами тісно пов’язане поняття «робоча сила» або економічно активне населення. ЕАН - це ті, хто зайнятий суспільно корисною діяльністю, яка приносить їм прибуток. ЕАН світу становить ¾ усіх трудових ресурсів. Відносно загальної кількості ЕАН в розвинених країнах становить 45 %, у країнах, що розвиваються - 42 %.

Структура зайнятості ЕАН світу: сільське господарство 3/5, промисловість 1/5, невиробнича сфера 1/5

Структура зайнятості населення в країнах різних типів

Від рівня розвитку економіки країни залежить рівень безробіття. Незважаючи на зростання економіки у світі, зараз безробітними є близько 200 млн. осіб, що становить більш ніж 6 % від загальної кількості робочої сили. Це найвищий показник рівня безробіття, що був коли-небудь зареєстрований Міжнародною організацією праці. Рекордним (більше 12 %) є рівень безробіття у країнах Близького Сходу та Північної Африки.