Зовнішні економічні зв’язки

Суть та основні форми економічного співробітництва

Міжнародні економічні зв’язки - це обмін між національними господарствами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці.

Форми міжнародних економічних зв’язків: міжнародна торгівля; вивезення капіталу (міжнародні інвестиції); міжнародний туризм; міжнародні економічні зв’язки; експорт праці; науково-технічне співробітництво; кредитно-фінансові відносини; міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва (виробниче співробітництво)

Зовнішня торгівля

Зовнішня торгівля залишається основною формою економічних зв'язків між країнами. Світовий товарообіг характеризується високою територіальною концентрацією: майже 50 % світового експорту та світового імпорту припадає на п’ять країн - США, Німеччину, Японію, Францію і Великобританію. Основні світові товаропотоки: Японія → США, США → Канада, Західна Європа → Японія, США, Канада → Західна Європа та у зворотному напрямку. Серед головних товаропотоків переважають такі, що пов’язують сусідні країни: Канада, США → Мексика, Німеччина → Франція, Німеччина → Італія, Франція → Італія та інші. Це пояснюється процесами інтеграції в Західній Європі та Америці. Останнім часом формується новий напрямок руху товарів: нові індустріальні країни Східної та Південно-Східної Азії → Західна Європа, НІК → США, Канада, Китай → США, Канада, Китай → Західна Європа. Головні світові експортери: США, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Китай, Канада, Італія, Нідерланди, Бельгія.

Ступінь участі в міжнародному поділі праці відбиває показник експорту та імпорту на душу населення, співвіднесений із чисельністю населення країни або з ВВП. Він залежить від рівня економічного розвитку країни, насиченості внутрішнього ринку, рівня якості життя населення, наявних природних ресурсів та їх кількості, особливостей ЕГП країни. Найвищі показники мають Ліхтенштейн, Люксембург, Сінгапур, Ірландія, Норвегія.

Останнім часом зростає частка продукції обробної промисловості, насамперед наукоємної машинобудівної продукції та продукції хімічної промисловості; скорочується частка сировини, особливо мінеральних ресурсів, чорних і кольорових металів. Досить значною залишається частка продукції легкої та харчової промисловості, сільськогосподарської продукції.

Міжнародний туризм

Лідером світової економіки за темпами зростання доходів є міжнародний туризм. Це найдинамічніша форма зовнішньоекономічних зв’язків, частка якої постійно збільшується, суттєво поповнюючи бюджети туристичних держав (500 млрд. дол/рік). 50 % цих надходжень припадає на країни Західної Європи; 25 % - на американські країни, особливо США, а решта - на країни Східної та Південно-Східної Азії. У туристичному бізнесі зайнято понад 100 млн. осіб, і щороку кількість зайнятих зростає. Прибутки від міжнародного туризму відносно до надходжень від експорту розподілились таким чином: Іспанія та Австрія - 30 %, Португалія - 20 %, Італія та Швеція - майже 12 %, Франція - 8 %, Великобританія та США - 5 %. З інших країн-лідерів виділяються Греція, Мексика, Китай.

Міжнародний географічний поділ праці

Міжнародний географічний поділ праці - спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів товарів та послуг та подальший обмін ними, пов’язаний зі зростанням товарного виробництва.

Спеціалізація - виробництво певних видів послуг, продукції або її частини, виконання певних технологічних операцій.

Фактори, що впливають на спеціалізацію національних господарств

У сучасному світовому господарстві важливим напрямком міжнародної спеціалізації стає виробництво не стільки готової продукції, скільки її окремих частин, деталей, вузлів, комплектуючих виробів. Це стосується машинобудування, де 75–85 % продукції – взаємозамінні деталі або деталі з однаковими технічними характеристиками. Розмежування виробництв цих видів деталей - основа розвитку міжнародної промислової кооперації.

Кооперування - міжнародне науково-технічне та виробниче співробітництво. Міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва формують інші форми міжнародних економічних відносин: вивезення товарів і капіталу, міграцію робочої сили, а також інтеграційні процеси в різних регіонах світу.

Міжнародна економічна інтеграція – форма міжнародних господарських відносин, зближення та поглиблення взаємодії національних економік різних країн.

Взаємозв’язки у сучасному світовому господарстві: міжнародна спеціалізація, міжнародна економічна інтеграція, світове господарство, міжнародний географічний поділ праці, міжнародні економічні угруповання, міжнародний обмін.