Дієслово. Дієприкметник. Дієприслівник

Дієслово. Граматичні категорії дієслів

Дієслово - це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робить (зробить) предмет?, що робиться з предметом?: Уміє розставатись той, хто вмів любить.

Дієслово як частина мови є системою різноманітних форм, які за значенням і граматичними ознаками поділяються на такі розряди:

- неозначена форма дієслова (інфінітив): робити, читати, писати;

- форми теперішнього і майбутнього часів: роблю, робиш, робить, робитиму, робитимеш, робитиме;

- форми минулого часу: робив, робила, робили;

- форми умовного і наказового способів: робив би, робила б, робило б; роби, робіть;

- дієприкметники: роблений, зроблений, писаний, написаний;

- безособові форми на -но, -то: зроблено, написано, зшито;

- дієприслівники: роблячи, зробивши, читаючи, читавши.

Дієслову властиві такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан, спосіб, час, особа, число.

 Синтаксична роль дієслів

Особові дієслова виступають у реченні в ролі присудка: Шалений вітер хвилі гнав і розсівав руками.

Безособові дієслова виступають у ролі присудків у безособовому реченні: Минуло півроку.

Інфінітив може бути будь-яким членом речення - підметом, присудком, додатком, означенням, обставиною.

Підмет: Яке то щастя - свій народ у світі бачити!

Присудок: А слова дружнього за гроші не купити.

Додаток: Дочка вечерять подає.

Означенная: Команда шикуватися вивела його з важкого забуття.

Обставила: Дівчата вийдуть воду брать.

Дієприкметник

Дієприкметником називається відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією і поєднує ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета, але не постійну (як прикметник), а змінювану в часі (як дієслово).

За своєю морфологічною будовою і синтаксичними функціями дієприкметник наближається до прикметника. Дієприкметник, як і прикметник, має форми відмінка, числа та роду і узгоджується з відповідними формами означуваних іменників: написаний твір, прочитана книга, надруковане оповідання.

Водночас дієприкметник має й основні категорії дієслова - стан, вид і час. Кожний дієприкметник належить до того ж виду, до якого належить дієслово, від якого утворено дієприкметник: сказане слово (сказати), зачинені двері (зачинити).

Дієприкметники мають теперішній і минулий час.

Від дієслів недоконаного виду утворюються дієприкметники теперішнього і минулого часу, а від дієслів доконаного виду - тільки дієприкметники минулого часу: Здорове палюче сонце зупинилось над містом. Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами.

Дієприслівник

Дієприслівником називається незмінна дієслівна форма, що означає додаткову дію, яка пояснює основну дію, виражену в реченні.

Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. Подібно до дієслів, дієприслівник має категорію виду, способу, перехідність/неперехідність. Подібно до прислівника, дієприслівник є незмінним словом, виражає ознаку дії чи стану.

Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.

Дієприслівники недоконаного виду означають таку додаткову дію, яка вказує на одночасність основної і додаткової дії. Залежно від значення дієслова, що виражає основну дію, дієприслівники недоконаного виду можуть бути теперішнього, минулого і майбутнього часу.

Теперішній час: Встає сам уночі, іде в степ, а йдучи співа, сумно співає. Минулий час: Прислухаючись і оглядаючись, друзі перелізли через глибокий рів до саду. Майбутній час: Візьмемось за справу не гаючись.

Дієприслівники доконаного виду означають таку додаткову дію, яка відбувається раніше від основної дії, вираженої особовою формою дієслова. Вони вживаються в значенні минулого і майбутнього часу.

Минулий час: Козаков однією рукою піднявши автомат в небо, дав три постріли. Майбутній час: Приїхавши на село, ми відремонтуємо школу.

Зрідка дієприслівники означають і таку додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною: Уважно слухали селяни, занімівши в різних позах.

Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): пишуть - пишучи, читають - читаючи, ставляться - ставлячись.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів -ши (від основ на приголосний), -вши (від основ на голосний): принести - принісши, засміятись - засміявшись.

У кінці дієприслівників завжди пишеться и: зібравши, скликаючи, вірячи.

Зверніть увагу! Дієприслівники слід відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників, які мають закінчення -і. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи?: літаючи, сяючи, блукаючи, а дієприкметники відповідають на питання які?: літаючі, сяючі, блукаючі.

У реченні дієприслівник виступає в ролі обставин. Дієприслівник означає допоміжну ознаку дії, яка пояснює дію, виражену в реченні дієсловом-присудком: Пішов козак сумуючи, нікого не кинув.

Додаткова дія, означувана дієприслівником, завжди відноситься до того ж іменника-підмета, до якого стосується й основна дія, виражена присудком: Верби дрімали, заглядаючи в воду, ніби в зеркало.

У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо в складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі. Неправильно: Ідучи на змагання, всім хочеться перемагати. Вивчаючи математику, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Коли всі їдуть на змагання, їм хочеться перемагати. Коли ми вивчали математику, у нас не було ніяких проблем.