Складні випадки правопису різних частин мови

Правопис прислівників

Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день.

Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок, час: нагорі- на горі, удень - у день, надворі - на дворі, укінці - у кінці, назустріч - на зустріч. Наприклад: Зверху цього не видно - З верху гори видно далеко; Знаю правило напам’ять - Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши.

Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.

Найчастіше вживаються в них такі прийменники:

без - без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;

в (у) - в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;

з - з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;

на - на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;

під - під силу, під вечір, під кінець;

по - по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.

В окремих випадках прислівники й однозвучні з ним відмінювані слова з прийменниками можна розрізняти наголосом: на¢бік - на бі¢к, надво¢рі - на дворі¢, наві¢ки - на віки¢.

Разом пишуться:

- Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.

- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.

- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.

Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.

- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту.

- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).

- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.

Через дефіс пишуться:

- Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.

- Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.

- Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.

- Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.

Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.

Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні - через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Написання и, і в кінці прислівників:

- Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи.

- У кінці прислівників з префіксом по- після ж, ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи.

- В інших - після ч - і: поночі, тричі.

Частка не пишеться разом:

1. З іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, якщо слово без не- не вживається: небога, невільник, немовля, негода, неук, негайний, непохитний, недбалий, невблаганний, ненавидіти, нехотя, непритомніти, незчутися, незабаром, невдовзі.

2. З іменниками, прикметниками, прислівниками, коли утворюються нові поняття, які можна замінити синонімами (близькими за значенням словами): незгода (розбіжність), недовіра (підозра), небагатий (бідний), неважкий (легкий), негарно (погано), неблизько (далеко).

3. У складі префікса недо-, який означає дію у неповній мірі: недогляд, недоїдати, недочувати, недолюблювати, недозрілий.

4. З дієприкметниками, які виконують функцію означення і не мають при собі пояснювальних слів: ненаписаний лист, неприкрашена ялинка, (але не написаний лист батькам, не прикрашена ялинка дитиною).

5. З дієсловами нездужати (хворіти), неславити (гу¢дити), непокоїтись (хвилюватись).

Частка не пишеться окремо:

1. З іменниками, прикметниками і прислівниками при протиставленні: не горе, а радість; не близький, а далекий; не високо, а низко.

2. З дієсловами, дієприслівниками, числівниками, прийменниками, сполучниками, деякими прислівниками і з більшістю займенників: не подолати, не виконавши, не десять, не для.., не то.., не завтра, не дуже, не їхній.

3. З прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова з ні або далеко, зовсім, аж ніяк: нікому не відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, зовсім не виконаний, аж ніяк не старий.

4. З дієприкметниками, коли є протиставлення чи залежні від них слова: не сказане, а написане слово; не обговорений депутатами закон.

5. Зі словами, що пишуться через дефіс: не по-нашому, не по-людськи.

Правопис не, ні з різними частинами мови

Частка ні пишеться разом:

1. Зі словами, які без ні не вживаються: нікчема, нісенітниця, ніяковий.

2. У складі займенників і прислівників: нізащо, ніколи, нікуди, ніскільки, ніхто, нічий.

Частка ні пишеться окремо:

1. Якщо частина ні в непрямих відмінках відділяється прийменником: ні до чого, ні на якому.

2. У стійких словосполученнях: ні риба ні м’ясо; ні живий ні мертвий.