Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Сполучення ьо, ио

М’який знак пишеться:

- після д, т, з, с, ц, л, н, що позначають м’які приголосні:

- у кінці слова: молодь, радість, мазь, рись, ґедзь, співець, біль, кінь;

- у середині слова лише перед буквами, що позначають тверді приголосні, крім шиплячих: нудьга, киньте, ганьба;

- після л перед будь-яким приголосним: кулька, стільці;

- після м’яких приголосних перед о в середині складу: сьомий, сльоза, дзьобати;

- після м’яких приголосних у дієсловах дійсного та наказового способів: пишуть, готується, погляньте, покиньте;

- у буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч- (в іменниках жіночого роду однини в давальному і місцевому відмінках і утворених від них прикметниках), що походять від -льк-, -ньк-, -ськ-: ненька — неньці, неньчин; Валька — Вальці — Вальчин. Якщо м’який знак є у формі називного відмінка, то він зберігається в усіх відмінках: брунька — бруньці, але жінка — жінці.

- у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: український, козацький, біленький, ріднесенький, свіжісінький, малюсінький.