Володимир Маяковський (1893 – 1930)

План:

1.     Ранні роки.

2.     Маяковський і його творчість.

3.     Кінематограф.

Ранні роки

В.В. Маяковський народився у селищі Багдади, Грузія, у родині лісника і був останньою третьою дитиною. Мати, Олександра Олексіївна, походила із роду Кубанських козаків. Хоча у школі та із друзями хлопчик спілкувався грузинською, вдома всі один до одного звертались лише російською. 1902 року Володимир вступає до Кутаїської гімназії. Після смерті батька 1906 року Маяковський разом із матір'ю та сестрами переїздить до Москви. Там він вступає до школи № 91 і навчається у одному класі із братом Бориса Пастернака Шурою.

З 1902 р. навчався в місцевій гімназії, а потім у Москві, куди родина переїхала після смерті батька. У 15-річному віці залишив навчання і розпочав революційну діяльність, за яку тричі опинявся за гратами. 1911 р. повернувся до навчання – в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. Водночас пристав до футуристів.

Ще у віці 14 років (1907 року) Маяковський вперше взяв участь у соціалістичній демонстрації у Кутаїсі. У Москві ж юнак ще більше захоплюється ідеями марксизму. Коли 1908 його відраховують із гімназії через неспроможність матері далі сплачувати за навчання, він радо пристає до революційної діяльності. Того ж 1908 року вступає до РСДРП, його тричі заарештовують та Маяковський уникає покарання через неповнолітність. Перші вірші Маяковський написав саме під час ув'язнення у Бутирській в'язниці 1909 року. 1911 р. він вступає до Московського училища мистецтва, де знайомиться із членами Російського футуристичного руху. Стає лідером групи «Гілея». Після знайомства із Давидом Бурлюком, входить у коло поетів та зближується із кубофутуристами.

Перший твір "Ніч” (1912) було надруковано в збірці "Зневага громадських смаків” – поетичному маніфесті російських футуристів, які проголосили себе творцями мистецтва майбутнього і заперечили все, що було створено в минулому. Нова культура за маніфестами "будетлян” (так вони себе називали), виникла на руїнах старої культури, старої моралі, старого суспільства. Бунт проти всього прийнятого відповідав характеру молодого В.Маяковського, могутня натура шукала нових ідей і незвичайних художніх форм.

1905 рік. - У Грузії почалися демонстрації і мітинги, в яких бере участь і Маяковський. У пам'яті залишилася яскрава картина побаченого: "У чорному анархісти, в червоному есери, в синьому есдеки, в інших кольорах федералісти". Йому не до навчання. Пішли двійки. Перейшов в четвертий клас тільки по чистій випадковості.

 1906 рік. - У Маяковського помирає батько. Уколов палець голкою, коли зшивав папери, зараження крові. З тих пір він не може терпіти шпильок і шпильок.

Маяковського закликають на фронт. На фронт йти тепер не хоче. Прикинувся креслярем. Солдатам не дозволяють друкуватися. Його рятує Брік, купує всі його вірші по 50 копійок і друкує. Надрукував "Флейту хребта" і "Хмара".

 У січні 1917 року переїжджає до Петербурга.

 26 лютого 1917 Маяковський пише Поетохроніку "Революції".

 У серпні 1917 року задумує написати "Містерію Буф", а 25 жовтня 1918 закінчує її.

 З 1919 року він працює в ЗРОСТАННЯ (Російське телеграфне агентство).

 У 1920 році закінчив писати "150 мільйонів".

 З 1921 року друкується в "Известиях".

 1922 рік - Маяковський організовує видавництво МАФ (Московська асоціація футуристів), у якому вийшло кілька його книг.

 1923 рік - журнал "ЛЕФ" ("Лівий фронт мистецтв") виходив в світ під редакцією Маяковського (1923 по 1925). Написав "Про це" і починає обмірковувати написання поеми "Ленін".

 1924 рік - закінчив поему "Ленін".

 1925 рік - написав агітпоему "Літаючий пролетар" і збірник віршів "Сам пройдися по небес".

 Відправляється в подорож навколо землі. Результатом поїздки стали твори написані в прозі, публіцистика та поезія. Були написані: "Моє відкриття Америки" і вірші - "Іспанія", "Атлантичний океан", "Гавана", "Мексика" і "Америка".

 1926 рік - ретельно працює - роз'їжджає по містах, читає вірші, пише в газети "Известия", "Праця", "Робоча Москва", "Зоря Сходу", "Бакинський робітник" та ін

 1927 рік - відновлює журнал ЛЕФ. Але основна робота у нього в газеті "Комсомольська правда".

 У цей час пише сценарій дитячої книги. Думає про книгу "Універсальний відповідь" (але вона так і не була написана).

 1928 рік - пише поему "Погано" (але вона також не була написана). Починає писати свою особисту біографію "Я сам". І ще протягом року були написані вірші "Наймичка", "Пліткарі", "Підлиза", "Помпадур", "Стовп", "Письменники ми" та інші. З 8 жовтня по 8 грудня - поїздка за кордон, за маршрутом Берлін - Париж. У листопаді виходить у світ? і?? том зібрання творів. 30 грудня читання п'єси "Клоп".

 1929 рік. У січні опубліковано вірш "Лист товаришу Кострову з Парижа про сутність любові" і написано "Лист Тетяни Яковлевої". 13 лютого відбулася прем'єра п'єси "Клоп". З 14 лютого по 12 травня - поїздка за кордон (Прага, Берлін, Париж, Ніцца, Монте-Карло). У середині вересня закінчена "Баня" - "драма в шести діях з цирком і феєрверком". Протягом усього цього року були написані вірші: "Парижанка", "Монте-Карло", "Красуні", "Американці дивуються", "Вірші про радянський паспрте".

 1930 рік. Останньою великою річчю, над якою працював Маяковський, була поема про п'ятирічку. У січні він пише перший виступ до поеми, яку надрукував окремо під назвою "На повний голос". 1 лютого в Клубі письменників відкрилася виставка "20 років роботи", присвячена ювілею його творчої голос ". 6 лютого - виступ на конференції Московського відділення РАПП із заявою про вступ в цю організацію, прочитав "На повний діяльності. Там він читає "На повний голос". 16 березня - прем'єра "Лазні" в театрі Мейєрхольда.

 14 квітня в 10 годині 15 хвилин у своїй робочій кімнаті в Луб'янському проїзді пострілом з револьвера покінчив життя самогубством Володимир Володимирович Маяковський, залишивши лист адресований "Всім":

 15, 16, 17 квітня через зал Клубу письменників, де була виставлена ​​домовина з тілом поета, минуло сто п'ятдесят тисяч чоловік.

 17 квітня - траурний мітинг і похорони.

Маяковський і його творчість

 Володимир Маяковський був незвичайною особистістю. Вже з дитинства він багато чого побачив і багато зненавидів. Він переніс смерть свого батька коли йому було 13 років. Можливо саме тому він став більш емоційним і рішучим. Більшу частину свого життя він віддав партії і революції.  Саме через прихильність справі революції йому часто доводилося сидіти у в'язницях.

Він активно включається в будівництво нового суспільства

Влітку 1915 р. Маяковський закохався у заміжню жінку — Лілю Брік. Саме їй присвячено поему «Флейта-позвоночник» рос. Чоловіком Лілі був видавець поета - Осип Брік. Кохання, поруч із враженнями від революції та війни, дуже вплинули на поезію Маяковського наступних років. Поема «Война и мир» рос. 1916 р. змалювала жахи Першої світової війни та поема «Человек»

Цей великий, самобутній поет дуже був занурений в турботи суєтного дня.  Мова йде про плакати, рекламу, агітстіхах, віршах, написаних для газети з щохвилинному приводу. Маяковський багато, навіть демонстративно цим займається. Він пише про шкоду рукостискань ("Дурна історія"), про міліціонерів, які ловлять злодіїв ("стояли на посту"), про робітників кореспондентах ("Рабкор"), про зниження цін на товари першої необхідності ("Негрітоска Петрова"), про цінах у студентських їдалень ("Дядя Емеспо") і т. д. і т. п. Таких віршів у Маяковського багато. Це не халтура, написані всі ці вірші майстерно, дотепно, залучають несподіваними римами, блиском каламбурів.  Мандельштам писав про "газетних" віршах Маяковського: "Великий реформатор газети, він залишив глибокий слід у поетичній мові, до не можна спростивши синтаксис і вказавши іменнику почесне і провідне місце в реченні. Сила і влучність мови зближують Маяковського з традиційним балаганним раешника "(" Буря і натиск "). І все ж у цих остросучасний "газетних" віршах, що займають неабияке місце в творчому доробку поета, Маяковському не вдається розповісти нащадкам "про час і про себе", у них немає загальнолюдського с

Маяковський за своєю природою був трагічним поетом, про смерть, про самогубство він писав починаючи з юності. "Мотив самогубства, абсолютно чужий футуристичної і лефовской тематиці, постійно повертається у творчості Маяковського, - зауважив Р. Якобсон у статті" Про поколінні, які розтратили своїх поетів ". - Він приміряти до себе варіанти самогубства ... В душі поета виплекана небувала біль нинішнього часу ". Вертеровскій мотив смерті, самогубства звучить у Маяковського як вічний, загальнолюдську. Тут він вільний поет, немає в нього ніякої агітаційної, дидактичної, раціональної мети, він не пов'язаний ні груповими зобов'язаннями, ні полемікою. Вірші його глибоко ліричні, розкуті, в них він по-справжньому розповідає "про час і про себе".

Власне, впродовж 1915-1917 рр. Маяковський працював креслярем у Петроградському військовому автомобільному училищі. На початку революції він був у Смольному. Там він став свідком Жовтневої революції. Повернувшись до Москви, він працює у Російському телеграфному агенстві (РОСТА), створює тексти та власне графіку для агітпроп плакатів.

1919 р. вийшла поема «150 000 000» — гімн світової революції.

Кінематограф

1918 р. Маяковський написав сценарій до фільма «Народжений не задля грошей» рос. «Не для денег рождённый» за мотивами роману Джека Лондона «Мартин Іден». Поет сам зіграв головну роль Івана Нова. На жаль, не збереглось жодної копії фільму.

Також 1918 р. Маяковський знявся у головній ролі експериментального фільму рос. «Барышня и хулиган» за сценарієм самого Маяковського. Через 50 років сценарій не залишився забутим. 1970 року вийшов телефільм-балет «Барышня и хулиган» на основі сценарію 1918 року.

Висновок:

 Маяковський був загадковою особистістю. Його творчість була загадковим. Загадкова життя. Загадкова смерть. Я вважаю, що в його смерті брали участь люди з вищих посад.