Главная » Статьи » Відповіді на білети для ДПА » Географія (ДПА 9 клас) [ Добавить статью ]
Відповіді на білети державної підсумкової атестації 9 клас з Географії( до 10 білета)
БІЛЕТ № 1

1. Розкажіть про предмет географії України та покажіть його практичне значення.
Будь-яка наука про Землю ділиться на загальну й регіональну.
Загальна географія вивчає закономірності, властиві всім об'єктам, що їх досліджує наука.
Регіональна географія вивчає особливості цих об'єктів на якій-небудь певній території.
Географія України належить до регіональних наук. Слід розрізняти:
ƒ фізичну географію України, яка вивчає ПК України, історію його формування, вирішення проблем
раціонального природокористування тощо;
ƒ економічну географію України, яка вивчає територіальну організацію суспільного виробництва, а
саме: географію промисловості, географію сільського господарства, географію природних ресурсів і т.
д.;
ƒ соціальну географію України, яка займається вивченням територіальної організації суспільства в
конкретних історичних і природних умовах. Вона включає в себе географію населення, етнографію,
геодемографію, географію міграцій, географію культур і т.д.
Вивчення соціальної й економічної географії спирається на знання фізичної географії, тому що сьогодні
для формування господарського комплексу країни необхідно знати регіональні особливості ПК,
виснаженість природних умов і ресурсів, а також шляхи подолання цих проблем. Практичне значення
географічних наук України зростає й стає все актуальнішим, тому що наша країна — молода держава,
що потребує сучасної організації господарства й суспільства.
На цей час у вищих навчальних закладах України відкриваються нові географічні спеціальності, які
вивчають регіональні особливості країни.

2. Дайте характеристику хімічної промисловості України.
Хімічна промисловість виробляє величезний набір конструкційних матеріалів, синтетичних миючих
засобів, фармацевтичних препаратів та іншої продукції, яка створюється шляхом хімічних перетворень
певної сировини.
Особливості хімічної промисловості: надзвичайно широка сировинна база (від кам'яної солі до
соняшникового лушпиння); комплексне використання сировини; утилізація відходів різних виробництв
(у т. ч. своїх), що дозволяє вирішувати проблеми, пов’язані із забрудненням довкілля; водо- та
енергоємне виробництво; потребує наукових розробок у зв’язку з появою нових біохімічних технологій.
Структура хімічної промисловості:


Щодо територіальної структури хімічної промисловості виділяють три великі райони розміщення
хімічних підприємств: Донбас (виробляє 3,2 % хімічної продукції), Придніпров’я (11 %) та
Прикарпаття (5 %).
Хімічна промисловість
гірничо-хімічна
основна хімія
нафтохімічна
галузі органічного синтезу
переробка полімерів
виробництво полімерів

Великі центри хімічної промисловості:
ƒ видобування кухонних солей — Лисичанськ, Слов'янськ, Ромни;
ƒ виробництво соди — Лисичанськ, Слов'янськ;
ƒ видобування калійних солей — Калуш, Стебник;
ƒ виробництво калійних добрив — Горлівка, Северодонецьк, Лисичанськ;
ƒ виробництво азотних добрив — Калуш, Стебник;
ƒ лакофарбова промисловість — Донецьк, Рубіжне, Запоріжжя, Львів;
ƒ нафтопереробна — Лисичанськ, Кременчук, Борислав;
ƒ виробництво синтетичних волокон — Київ, Черкаси;
ƒ гумоазбестова (виробництво шин) — Дніпропетровськ, Лисичанськ, Дашава;
ƒ виробництво лікарських препаратів — Горлівка («Стирол»), Київ («Дарниця»), Харків («Здоров'я»).

3. За тематичним картами дайте характеристику господарства Донецького економічного району.
Типовий план характеристики економічного району.
1. «Візитка» (склад, площа, чисельність, урбанізація).
2. Економіко-географічне положення.
3. Природно-ресурсний потенціал.
4. Особливості населення. Трудові ресурси.
5. Галузі спеціалізації.
6. Проблеми й перспективи розвитку.
Характеристика Донецького економічного району.
1. «Візитка».
Склад: Луганська й Донецька області. Площа — 53,2 км2
. Чисельність — 1 місце. Густота населення —
1 місце. Урбанізація — 89 %.
2. ЕГП.
Межує з Північно-Східним, Придніпровським районами, з Російською Федерацією — вигідні сусіди
для співробітництва. Має вихід до Азовського моря — забезпечує торгівлю. Має транзитне положення
— проходять залізниці, автомобільні дороги, нафто- і газопроводи.
3. Природно-ресурсний потенціал.
Рівнинно-горбистий рельєф (Донецька, Приазовська височини). Клімат помірно-континентальний з
рисами континентальності; опадів недостатня кількість; бувають посухи й суховії. Ґрунти — родючі,
представлені різними видами чорноземів. Дефіцит водних ресурсів перекривається водою каналів
Дніпро — Донбас, Сіверський Донець — Донбас. Мінеральні ресурси — головне багатство:
ƒ Донецький кам'яновугільний басейн;
ƒ руди кольорових металів: ртутні (Микитівське), золото, цирконій, поліметалеві;
ƒ нерудні: вогнетривкі глини, доломіти, кам'яне вугілля, графіт, вапняк і ін.
4. Особливості населення.
Національний склад: частка росіян вища, ніж у середньому по Україні. Трудові ресурси мають високу
кваліфікацію, потомствені металурги, шахтарі, гірники; високий рівень безробіття; міграція в Росію.
5. Галузі спеціалізації.
Вугільна промисловість.
Електроенергетика.
Коксохімічна (Горлівка, Макіївка).
Чорна металургія (Донецьк, Маріуполь, Макіївка).
Кольорова металургія:
ƒ ртутна — Микитівка,
ƒ цинкова — Костянтинівка,
ƒ мідно-латунна — Артемівськ.
Хімічна промисловість:
ƒ содова – Слов’яногірськ, Лисичанськ,
ƒ барвники — Рубіжне,
ƒ фосфатні добрива, азотні — Костянтинівка,
ƒ нафтопереробна — Лисичанськ.
Машинобудування:
ƒ важке — Краматорськ, Донецьк, Луганськ,
ƒ залізничне — Маріуполь, Стаханов, Луганськ.
Будівельний комплекс:
ƒ цементна — Амвросіївка, Макіївка,
ƒ технічне скло — Костянтинівка,
ƒ виробництво залізобетонних конструкцій.
Легка промисловість, де переважно задіяна жіноча робоча сила.
Сільське господарство:
ƒ зернове господарство,
ƒ вирощування соняшнику,
ƒ молочно-м'ясне тваринництво,
ƒ свинарство й птахівництво.
6. Проблеми розвитку.
Застаріле технологічне обладнання шахт, металургійних комбінатів. Нераціональне використання
трудових ресурсів. Екологічні проблеми.

БІЛЕТ № 2

1. Розкажіть про історію географічних досліджень території України та видатних українських
географів.
Найдавніші відомості про територію України зустрічаються в роботах істориків Геродота (484–425 р. до
н. е.) — «Скіфія»; Страбона (64–23 р. до н.е.) — «Географія» — про племена, що проживають на
Чорноморському узбережжі; Птолемея — записи про південну Україну.
Про освоєння центральних земель України й заснування Києва оповідають «Повість минулих літ»,
«Київський літопис». Про заснування Львова — «Іпатьєвський літопис». У XVII столітті з'явилися
переписні книги Слобожанщини, з ХІХ століття складалися ревізії (описи) окремих регіонів України.
Відомі вчені-географи України XVIII – XIX ст.
Каразін Василь Назарович — народився в Богодухівському районі Харківської області. Організував
постійні метеорологічні спостереження в Росії й Харківській області.
Ковалевський Єгор Петрович — народився на Харківщині, працював у ХДУ, у Петербурзі. Здійснив 10
експедицій на Алтай, Урал, у Казахстан і Середню Азію, Карпати, Кашмір і Афганістан, Китай, Африку.
Знав Т. Шевченка; був ініціатором і організатором викупу з неволі двох його братів і сестри — Микити,
Осипа та Ірини.
Миклухо-Маклай Микола Миколайович — правнук запорізького козака. Здійснив 10 подорожей до
Нової Гвінеї, Філіппінських островів, Австралії, Меланезії.
Пржевальський Микола Михайлович — правнук запорізького козака. Здійснив 5 експедицій до
Центральної Азії.
Лисянський Юрій Федорович — народився на Чернігівщині. Здійснив кругосвітню подорож на судах
«Надія», «Нева», наніс на карту багато островів Тихого океану.
Докучаєв Василь Васильович — основоположник ґрунтознавства, створив карту чорноземів України.
Чубинський Павло Платонович — основоположник Українського народознавства, етнографії.
Очолював Західний відділ Російського географічного товариства. Автор гімну «Ще не вмерла Україна»
(1864 р., муз. Вербицького). Відкрив першу кафедру географії у Львівському університеті (1840 р.).
Тутковський Павло Аполлонович — запропонував фізико-географічне районування України.
Рудницький Степан Львович — академік АН України, географ, автор підручників з географії, геології.

2. Охарактеризуйте сучасні демографічні процеси в Україні.
Демографічна ситуація відображує динаміку чисельності населення країни.
На динаміку чисельності населення впливають природний рух населення та механічний рух населення.
Природний рух населення – це зміна чисельності населення біологічним шляхом, тобто внаслідок
народжуваності і смертності.
Народжуваність відбиває кількість народжених на 1000 жителів за рік. На народжуваність в Україні
впливають: соціально-економічний рівень розвитку країни; санітарно-гігієнічні умови життя;
становище жінки в суспільстві; співвідношення чисельності чоловіків і жінок; традиції держави; війни
та ін.
Смертність відбиває кількість померлих на 1000 жителів на рік.
Приріст населення — різниця між кількістю народжень і кількістю смертей на 1000 жителів за рік.
Для України характерний негативний приріст населення.
Депопуляція нації відбувається, коли відсутнє заміщення поколінь, тобто чисельність жителів
зменшується. Найнижчий рівень народжуваності в Донецькій, Чернігівській, Харківській областях.
Найвищий — в Закарпатській, Рівненській, Івано-Франківській областях.
Наслідки демографічної кризи в Україні є „старіння нації”, тобто у віковій структурі переважає
передпенсійний і пенсійний вік. Тому демографічна політика держави спрямована на стимулювання
народжуваності та підтримку сімей з великою кількістю дітей.

3. За тематичним картами дайте характеристику господарства Придніпровського економічного
району.
«Візитка»: Склад: Запорізька й Дніпропетровська області. S — 59,1 тис. км2
, рівень урбанізації — 83 %;
густота населення — 105 чол/км2
. За рівнем розвитку поступається Донецькому економічному району.

ЕГП Природно-ресурсний
потенціал
Особливості
населення
Галузі спеціалізації Проблеми
Межує з
Донецьким,
Причорноморським,
Центральним,
Північно-Східним
районами.
Має вихід до
Азовського моря.
Має вихід до
Дніпра.
Близькість до
Донецького
вугільного басейну.
Транзитне
положення.
Рельєф — хвиляста
рівнина з
перевагою низовин
(Придніпровська,
Причорноморська).
Клімат — помірно-континентальний,
з недостатнім
зволоженням.
Ґрунти — родючі
чорноземи,
каштанові
алювіальні.
Мінеральні
ресурси:
рудні —
марганцева руда
(Криворізький,
Бєлозерський
басейни), нікелева
руда, титанова
руда, боксити
(Нікопольський
басейн);
нерудні — азбест,
берил, аметист,
яшма.
За чисельністю —
6-е місце в
Україні.
Національний
склад: українці,
росіяни, болгари,
греки.
Трудові ресурси
мають високу
кваліфікацію,
потомствені
металурги,
гірники,
машинобудівники.
Металургія:
- повного циклу
(Кривій Ріг,
Дніпропетровськ,
Дніпродзержинськ,
Запоріжжя);
- алюмінієва
(Запоріжжя);
- магнієва, титанова
(Запоріжжя).
Електроенергетика.
Машинобудування:
- важке (Кривий Ріг,
Дніпропетровськ),
-
автомобілебудування
(Запоріжжя),
- ракетокосмічне
(Дніпропетровськ).
Хімічна
промисловість:
- мінеральні добрива
(Дніпродзержинськ),
- лакофарбова
(Кривий Ріг),
- пластмасова,
- гумово-шинна
(Дніпропетровськ).
Будівельна індустрія.
АПК: зернове
господарство,
соняшник, цукровий
буряк, молочно-м'ясне скотарство,
свинарство,
птахівництво, рибна.
Легка
Розвиток галузей
точного
машинобудування.
Технологічне
переозброєння
металургійних
комбінатів.
Екологічні
проблеми.
промисловість.

БІЛЕТ № 3
1. Розкажіть про становлення державності й формування території України.
Проголошення незалежності України відбулося 24 серпня 1991 року. Прийняття Конституції України —
28 червня 1996 року. Певні зміни до Конституції внесено в 2004 році. Сучасна Україна перебуває на
етапі переходу від президентсько-парламентської республіки до парламентсько-президентської.
Формування території України — тривалий, а часом трагічний процес. Зупинимося на найважливіших
віхах формування території сучасної України:
1) 1917 р. — проголошення Української Народної Республіки (УНР).
2) 1918 р. — створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
3) 1919 р. — створення Української Народної Республіки в результаті об'єднання двох республік .
4) 1919 р. — захоплення Галичини Польщею.
5) Окупація частини Бессарабії Румунією, а Закарпаття — Чехо-Словаччиною після Першої світової
війни.
6) Процес возз'єднання земель у роки Другої світової війни й після неї.

Возз'єднання земель
Дата Країна Територія возз'єднання
1940 Румунія Північна Буковина, Північна
Бессарабія
1939 Польща Галичина, Волинь
1945 Чехо-Словаччина Закарпаття
1954 РРФСР Кримський півострів

2. Охарактеризуйте особливості адміністративно-територіального поділу України.
Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на частини (адміністративно-територіальні одиниці), в межах яких формуються і діють органи державної влади і місцевого
самоврядування. Адміністративно-територіальний устрій закріплюється в Конституції держави. Мета
адміністративно-територіального устрою — організація функціонування на місцях органів державної
влади і місцевого самоврядування. Управління адміністративно-територіальними одиницями
здійснюється по-різному:
ƒ органи самоврядування можуть бути відсутніми, в цьому випадку адміністратори призначаються
урядовцями з центру;
ƒ органи самоврядування можуть бути тільки виборними;
ƒ органи самоврядування можуть нарівні з виборними підкріплюватися урядовцями, що
призначаються з центру.
Історично склалися дві основні форми територіального устрою: унітарний і федеративний.
Федеративна держава — це форма державного устрою, за якого декілька держав об'єднуються в
союзну державу. Суб'єкти федерації не є окремими державами, оскільки не мають суверенітету. Вони не
можуть самостійно здійснювати зовнішню і внутрішню політику, не мають права виходу зі складу
федерації, але мають власну Конституцію, органи законодавчої, виконавчої та судової влади.
Унітарна держава — форма державного устрою, що передбачає поділ території на адміністративно-територіальні одиниці, які підпорядковуються органам центральної влади і не мають ознак
самостійності.
Сучасний адміністративно-територіальний устрій України — унітарна держава, до складу якої входять
24 області, Автономна Республіка Крим, а також Київ і Севастополь — міста державного
підпорядкування. Народ України готується до адміністративно-територіальної реформи.

3. За тематичним картами дайте характеристику господарства Північно-Східного економічного
району.
«Візитка»: Склад: Харківська, Сумська, Полтавська області. S — 84 тис. км2
, густота населення — 77
чол/км2
.

ЕГП Природно-ресурсний
потенціал
Особливості
населення
Галузі спеціалізації
Межує з Донецьким,
Придніпровським,
Центральним,
Столичним
економічними
районами;
Російською
Федерацією.
Близькість до
металургійної бази.
Транзитне
положення.
Рельєф — хвиляста,
низинна рівнина
(Придніпровська
низовина).
Клімат — помірно-континентальний з
нестійким сніжним
покривом (можливі
заморозки й суховії).
Ґрунти — родючі: різні
види чорноземів, сірі
лісові.
Водні ресурси не
задовольняють потреби
району.
Мінеральні ресурси:
- нафтогазові —
Дніпровсько-Донецький
басейн;
- кам'яне вугілля —
частина Донецького
басейну;
- залізна руда —
Кременчуцький басейн;
- нерудні — фосфорити,
крейда, гіпс, вапняк,
кам'яна сіль;
- мінеральні води.
Кількість населення —
12 %.
Рівень урбанізації —
67 %.
Національний склад:
найбільша частка
росіян, євреїв у
середньому по Україні.
Трудові ресурси мають
високий рівень
кваліфікації й освіти.
Машинобудування:
- важке ( Харків),
- тракторобудування,
- сільськогосподарське
(Харків),
- залізничне (Кременчук),
- автомобілебудування
(Кременчук),
- приладобудування,
- літакобудування ( Харків).
Хімічна промисловість:
- мінеральні добрива,
- хімреактиви,
- нафтохімія ( Кременчук).
Будівельний комплекс:
- цементна (Балаклея),
- скляна ( Мерефа).
Легка промисловість:
- швейно-трикотажна,
- взуттєва.
АПК:
- цукрова,
- маслоробна,
- м'ясна,
- молочна;
- плодоовочеконсервна.

БІЛЕТ № 4

1. Охарактеризуйте особливості географічного положення України та своєї області.
Географічне положення держави або будь-якого іншого об'єкта завжди індивідуалізує його.
Україна знаходиться у Північній півкулі, у помірному поясі, між 44°23’ і 52°25’ сх. ш. (протяжність —
896 км) та 22°08’ і 40°13’ сх. д. (протяжність — 1316 км), де з глибокої давнини виникали й розвивалися
різні держави. Площа її становить 603,7 тис. км2
— I місце в Європі. Розташована вона у смузі
найвищого соціально-економічного й політико-економічного розвитку (тут три світових центри: США,
Японія, ЄС). Належить до смуги найбільшої середньої щільності населення, що свідчить про сприятливі
природно-кліматичні умови життя й господарської діяльності. Розмір території України визначає
наявність різноманітних природних умов: різні кількість тепла на півночі й півдні та рівень
зволоженості на заході й сході. Конфігурація території України сприяє рівномірному розвитку всіх її
частин, рівнинність — розвитку транспортної мережі й транзиту як з півночі на південь, так і з заходу
на схід, вихід до морів забезпечує зв'язок з морськими державами світу.
Кордони території України в цілому забезпечують тісні зв'язки із сусідами:
- з Росією — 2484 км (38,1 % від сухопутних) — зв'язок з найбільш розвиненими районами РФ;
- з Польщею — 542 км — головні сухопутні ворота в Європу (ЄС), кордон перетинає Західний Буг;
- з Білоруссю — 952 км — використання утруднене з причини заболоченості й лісистості територій;
- з Румунією — 608 км — природною межею є Кілійський рукав Дунаю (Дунай перетинає 9 держав,
каналами з'єднаний з іншими ріками Західної Європи);
- з Молдовою — 1194 км — кордон перетинають Дністер, Прут;
- зі Словаччиною й Угорщиною — нетривалі зв'язки з цими країнами менш значні.
У цілому географічне положення України є досить сприятливим з погляду і фізичного, і економічного,
що сприяє розвитку господарського комплексу країни.
Україна знаходиться у другому часовому поясі.

2. Дайте характеристику національного складу населення України.
Національний склад населення — це його поділ за національними ознаками.
Особливості національного складу населення України:
ƒ в Україні проживає більше 110 націй і народностей;
ƒ українці переважають в усіх областях, крім АР Крим;
ƒ частка українців перевищує середній показник у західних областях та областях, де
переважають сільські мешканці;
ƒ чисельність кримських татар зросла майже в 7 разів (з середини 1980-х років);
ƒ збільшується кількість азербайджанців, узбеків, казахів, грузинів, вірмен, корейців, в'єтнамців
та ін.
ƒ чисельність білорусів, молдаван, болгар, поляків, угорців, румунів та ін. перевищує середній
показник у західних областях;
ƒ чисельність росіян перевищує середній показник у східних областях.
Причинами різнорідності національного складу України є: історія заселення північного Причорномор'я;
формування етнічних земель України; географічне положення в різні історичні періоди України;
міграційні потоки, що проходять через Україну; воєнні дії, що розгорталися у різні періоди історії на
Україні; національна політика держави.

3. За тематичним картами охарактеризуйте господарство Столичного економічного району.
«Візитка»: Склад: Київська, Житомирська, Чернігівська області. S — 90,7 тис. км2
, густота населення
— 82 чол/км2
, 3-є місце за чисельністю населення.

ЕГП Природно-ресурсний
потенціал
Особливості
населення
Галузі спеціалізації Проблеми
Межує з
Північно-Західним,
Подільським,
Центральним,
Північно-Східним
районами;
Росією,
Білоруссю.
Має вихід до
Дніпра.
Столичне
положення.
Віддаленість
від вугільно-Рельєф —
низинна плоска
рівнина
(Поліська,
Придніпровська),
височина —
Словечансько-Овруцький кряж.
Клімат —
помірно-континентальний
з надмірним
зволоженням,
прохолодним
літом.
Ґрунти —
Розміщення
нерівномірне.
Урбанізація — 78 %.
За чисельністю — 3-є місце.
Різноманітний
національний склад.
Екологічні біженці з
території ЧАЕС.
Міграції молоді до
Києва.
Трудові ресурси
Київської області
висококваліфіковані.
У Чернігівській
області висока
Машинобудування:
ƒ літакобудування,
ƒ суднобудування
(річкове),
ƒ сільськогосподарське,
ƒ приладобудування.
Хімічна промисловість:
ƒ синтетичні волокна,
пластмаси,
ƒ лісохімія,
ƒ лакофарбова,
ƒ синтетичні й миючі
засоби,
ƒ фармацевтичні
препарати («Дарниця»).
Будівельний комплекс.
Радіоактивне
забруднення
після аварії на
ЧАЕС.
Нерівномірний
територіальний
розвиток.
металургійних
районів.
дерново-підзолисті, сірі
лісові (з
торф'яно-болотними
ділянками).
Надлишкові
водні ресурси.
Лісові ресурси:
50 % —
лісистість.
Мінеральні
ресурси:
ƒ нерудні —
граніти,
лабрадорити,
гнейси, крейда,
мергель, глини;
ƒ мінеральні
води, грязі;
ƒ рудні —
титанові;
ƒ паливні —
нафта, газ
(Чернігівська
обл.)
смертність, низька
народжуваність.
Лісопромисловий комплекс.
АПК: цукрова,
молочноконсервна, м'ясна.
Легка промисловість.

БІЛЕТ № 5
1. Розкажіть про місцевий і поясний час та відлік часу в Україні.
Поясний час — це час у межах одного часового поясу. Часових поясів виділяють 24. Відстань між
меридіанами в часовому поясі 15° (360° : 24 = 15°). Нульовий пояс (він же 24-й) проходить там, де
Гринвіцький меридіан є серединним. Межі часових поясів по суті проведені з урахуванням державних
кордонів країн. Україна лежить у другому часовому поясі.
Місцевий час — це час на лінії одного меридіана; якщо меридіани проведені через 1°, то час між ними
різниться на 4 хв (60 хв : 15° = 4 хв в 1°). Україна лежить між 22° сх. д. і 40° сх. д., таким чином
місцевий час різниться на 1 годину 12 хв.
Літній час — це час літнього періоду, що відрізняється на 1 годину від поясного. Стрілки годинників у
цей період переводять для того, щоб повніше використовувати світловий день.

2. Дайте характеристику трудових ресурсів України та поясніть особливості забезпеченості ними
різних регіонів держави.
Трудові ресурси — це частина населення країни, що має певний фізичний розвиток і стан здоров'я, а
також необхідний для трудової діяльності професійний і освітній рівень.
Особливості трудових ресурсів:
1. Вік: чоловіки від 16 до 59 років, жінки від 16 до 54 років.
2. Зайнятість: більше половини (51%) — жінки, 70—85% їх зайнято в освіті, культурі, охороні здоров'я,
у сфері громадського харчування.
3. Структура зайнятості: відбувається процес зменшення кількості зайнятих у виробничій сфері і
збільшується кількість зайнятих у сфері послуг.
4. Якість — мають високий освітній рівень, професійну підготовку, дисципліну.
5. Вікова структура — простежується тенденція «старіння».
Забезпеченість трудовими ресурсами.
Зайнятість жінок вища за середню по країні в Донецькому, Придніпровському, Столичному
економічних районах. Натомість вона нижча за середню по країні в західних аграрних областях. Частка
зайнятих у виробництві скорочується в промислових регіонах, оскільки тут швидкими темпами
розвивається невиробнича сфера. На Поділлі, у Західному Поліссі та на Прикарпатті частка зайнятих у
сільському господарстві становить більше 50 %. Мають місце міграції трудових ресурсів до суміжних
держав з метою пошуку робочих місць, особливо це явище поширене у західних і східних регіонах.

3. За тематичними картами охарактеризуйте господарство Центрального економічного району.

«Візитка»: Склад: Черкаська й Кіровоградська області. S — 45,5 км2
, 8-е місце за чисельністю, густота
населення — 60 чол/км2
.

ЕГП Природно-ресурсний
потенціал
Особливості
населення
Галузі спеціалізації Проблем
Межує з
Подільським,
Столичним,
Північно-Східним,
Придніпровським,
Причорноморським
районами.
Транзитне
положення.
Вихід до Дніпра.
Високорозвинені
сусіди.
Географічний
центр.
Рельєф —
горбкувата
рівнина
(Придніпровська
височина).
Клімат —
помірно-континентальний
з достатнім
зволоженням.
Ґрунти — різні
види чорноземів.
Достатня
кількість водних
ресурсів.
Мінеральні
ресурси:
ƒ паливні —
буре вугілля
(Придніпровський
басейн);
ƒ рудні —
нікелеві, уранові,
боксити
(Кіровоградська
область),
ƒ нерудні —
слюда, глини,
графіт, азбест,
будівельний
камінь
Урбанізація —
57 %.
Високий
рівень
безробіття.
Відтік робочої
сили в
пошуках
роботи.
Висока частка
зайнятості в
АПК і легкій
промисловості.

Машинобудування:
ƒ сільськогосподарське;
ƒ верстатобудування.
Хімічна промисловість:
- азотні добрива;
- синтетичні волокна
(Черкаси).
Кольорова металургія:
- нікелева (Побужжя).
Легка промисловість:
- шовкова,
- вовняна,
- трикотажна.
АПК:
- цукрова,
- маслоробна,
- м'ясна,
- рибальство.
Сільське господарство:
- цукровий буряк,
- соняшник,
- кукурудза,
- ефіроолійні
культури,
- м’ясо-молочне
тваринництво,
- свинарство,
- птахівництво.
Будівельний комплекс.
Подальш
розвиток
харчової
промисло
Раціонал
використ
трудових
ресурсів.

БІЛЕТ № 6
1. Охарактеризуйте картографічні проекції та спотворення на географічних картах.
Картографічні проекції — це математично визначене відображення поверхні земної кулі на площині.
При цьому виникають стиснення й розтяжки, різні за величиною і напрямком: спотворення довжин,
площ, форм, кутів. За характером спотворень проекції діляться на:
ƒ рівновеликі, які зберігають площі без викривлень;
ƒ рівнокутні, які зберігають кути й форми контурів;
ƒ рівнопроміжні, які зберігають один з головних напрямків (за меридіаном; за паралеллю);
ƒ довільні, які зберігають і площі, і кути.
Відповідно до виду допоміжної фігури проекції бувають:
1) Циліндричні, де циліндр — допоміжна поверхня, розворот по бічній поверхні:
- якщо вісь Землі й вісь циліндра збігаються, то така проекція нормальна;
- якщо вісь Землі-циліндра розташована в площині екватора — поперечно-циліндрична;
- якщо вісь Землі розташована під довільним кутом до площини екватора, те це коса проекція.
2) Конічна, де конус — допоміжна поверхня, бувають — нормальна, поперечна, коса.
3) Азимутальна — поверхня переноситься на дотичну або січну площину:
- якщо площина перпендикулярна осі Землі, то проекція — полярна (нормальна);
- якщо площина перпендикулярна екватору — екваторіальна (поперечна);
- якщо площина під кутом до осі Землі — коса.
4) Багатогранна, де багатогранник — допоміжна поверхня.
5) Умовна — не можна підібрати простих геометричних аналогів для назви допоміжної фігури.

2. Дайте характеристику системи розселення на території України та покажіть її територіальні
відмінності. Назвіть типи населених пунктів.
Система розселення — це сукупність населених пунктів, об'єднаних різними видами зв'язків. В Україні
населені пункти діляться на міські й сільські.

Типи населених пунктів
міські сільські
міста
селища міського типу
агломерації
села
хутори
присілки
аграрно-індустріальні селища
Особливості міських населених пунктів.
1. Місто — населений пункт із чисельністю населення не менше 10 тис. чоловік (за умови, що 80 % з
них зайняті не в сільському господарстві). Міста розрізняють за чисельністю (малі, середні, великі,
найбільші (мільйонери)) і функціями (поліфункціональні, монофункціональні).
2. Міська агломерація — це скупчення міських населених пунктів, об'єднаних стійкими різноманітними
зв'язками (промисловими, культурними). В Україні 19 агломерацій, у них зосереджено 47 % міського
населення.
Урбанізація — процес поширення міського способу життя. Високий рівень урбанізації на сході України,
тут же велика кількість міських населених пунктів.
Особливості сільських населених пунктів.
1. Сільське поселення — населений пункт на базі сільського виробництва з невеликою чисельністю й
перевагою житлових будівель із присадибними ділянками. В Україні близько 30 тис. сільських
поселень.
2. Село — найпоширеніша форма поселень; різняться за чисельністю (малі, середні, великі).
3. Хутір — поселення, що виникло у процесі освоєння земель; збереглися на Гуцульщині.
4. Присілок — поширене в Карпатах поселення, перехідна форма від сіл до хуторів.
6. Аграрно-індустріальне поселення — новий тип сільських поселень, у яких оптимально
використовується робоча сила; поширені біля великих міст.

3. За тематичними картами охарактеризуйте господарство Подільського економічного району.
«Візитка»: Склад: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області. S — 60,9 тис. км2
, густина
населення — 755 чол/км2
, урбанізація — 56 %.
.
ЕГП Природно-ресурсний
потенціал
Особливості
населення
Галузі спеціалізації
Межує з
Карпатським,
Північно-Західним,
Столичним,
Центральним,
Причорноморським
районами;
республікою
Молдова.
Віддаленість від
вугільно-металургійної бази.
Транзитне
положення.
Рельєф — піднесені
розчленовані рівнини
(Придніпровська,
Подільська височини).
Клімат — помірно-континентальний з
достатнім зволоженням.
Ґрунти — родючі (різні види
чорноземів, сірі лісові).
Достатні водні ресурси, ріки
багаті на гідроенергію.
Ліси мають рекреаційне
значення.
Мінеральні ресурси:
ƒ нерудні: граніти, гіпси,
мармур, вапняк, крейда,
мергель, глини, піщаник;
ƒ невеликі родовища
горючих сланців, торфу;
ƒ рудні: хромітові, нікелеві.
Висока частка
сільських
мешканців.
Високий рівень
безробіття.
Відтік населення
в пошуках
робочих місць.
АПК:
ƒ цукрова,
ƒ спиртова,
ƒ м'ясна, ковбасна,
ƒ м'ясоконсервна,
ƒ молочноконсервна,
ƒ плодоовочеконсервна (Тульчин,
Вінниця).
Сільське господарство:
ƒ цукровий буряк,
ƒ пшениця,
ƒ кукурудза,
ƒ картоплярство,
ƒ соняшник,
ƒ тютюн,
ƒ садівництво,
ƒ овочівництво.
Машинобудування:
ƒ деталі для сільськогосподарської
техніки;
ƒ приладобудування.
Хімічна:
ƒ мінеральні добрива,
ƒ побутова хімія,
ƒ лісохімія.
Будівельний комплекс.
Легка промисловість:
ƒ бавовняна,
ƒ вовняна,
ƒ швейно-трикотажна.
Меблева промисловість.

БІЛЕТ № 7
1. Розкажіть про особливості класифікації карт.
Карта — це зменшене, математично обумовлене зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла або
космічного простору, на якому всі об'єкти показані в прийнятій системі умовних знаків. Це модель
дійсності, що відображує розміщення компонентів природи й господарства. У перекладі з латинського
«карта» (charta) — аркуш, папір; із грецького (хартес) — папір з папірусу. Перші карти з'явилися в
середні віки. У Росії вперше поняття «карта», «креслення» ввів Петро I.
Властивості карти:
ƒ масштаб;
ƒ картографічна проекція (при переході від сфери до площини);
ƒ застосування особливого знакового зображення за допомогою умовних символів;
ƒ генералізація, тобто відбір і узагальнення об'єктів;
ƒ наочність, зручність зорового сприйняття (щільність дуже висока при накладенні знаків) + логічний
умовивід.
Елементи карти:
ƒ картографічне зображення;
ƒ зарамкове зображення: легенда, знаки, текстові пояснення, таблиці;
ƒ додаткове оснащення: графіки, діаграми, карти-врізки, схеми, тексти.
Карти за змістом:
ƒ загальногеографічні;
ƒ тематичні;
ƒ навчальні;
ƒ спеціальні (навігаційні й ін.).

2. Охарактеризуйте місце України у світовому господарстві та покажіть її зовнішні економічні
зв’язки.
Світове господарство — це сукупність національних господарств усіх країн світу, зв'язаних
економічними відносинами, які ґрунтуються на міжнародному поділі праці (МПП). Національні
господарства різних країн складаються історично. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла
Акт про проголошення незалежності України. У зв'язку із цим змінилися зовнішні економічні відносини
України з країнами світового господарства.
З поглибленням МПП виникли процеси інтеграції (розвиток глибоких і стійких взаємозв'язків,
побудованих на проведенні узгодженої міждержавної політики). Україна вибрала курс на інтегрування з
країнами ЄС і встановлення взаємовигідних зв'язків з країнами СНД. Зовнішньоекономічні зв'язки
держави — це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами,
інформацією. Зовнішньоекономічні зв'язки можуть мати такі форми:
ƒ зовнішня торгівля;
ƒ міжнародне кооперування;
ƒ інвестиції (капіталовкладення);
ƒ обмін товарами, послугами, інформацією;
ƒ банківські операції.

Зовнішня торгівля
Галузі
господарства
Експортні товари Імпортні товари
Важка
промисловість
вугілля, кокс, сталь, прокат,
важке устаткування, марганцеві
руди, мінеральні добрива,
кухонна сіль, вода, будівельні
матеріали
нафта, газ, нафтопродукти,
верстати, устаткування,
сільгосптехніка, автомобілі,
кольорові метали, лісоматеріали,
папір
Легка
промисловість
кондитерські вироби; лляні,
вовняні бавовняні тканини
одяг, взуття, побутова техніка,
ліки, синтетичні миючі засоби,
пластмаса
АПК пшениця, цукор, соняшникова
олія, вино, лікарські трави,
молочно-ковбасні вироби
чай, кава, цитрусові, екзотичні
фрукти, бавовна, риба,
рибоконсерви, овочеві й
фруктові консерви

3. За тематичними картами дайте характеристику господарства Північно-Західного економічного
району.
«Візитка»: Склад: Волинська й Ровенська області. S — 40,3 тис. км2
, густота населення — 57 чол/км2
,
урбанізація — 50 %.

ЕГП Природно-ресурсний
потенціал
Особливості
населення
Галузі спеціалізації Проблеми
Межує із Рівнинний рельєф: Найнижча АПК: Низький
Столичним,
Подільським,
Карпатським
економічними
районами,
Білоруссю,
Польщею.
«Сухопутні
ворота» у
Західну
Європу.
Транзитне
положення.
Віддаленість
від
металургійної
бази.
Поліська низовина,
Волинська височина.
40 % зайнято лісами, де
багато ягідників.
Клімат — помірно-континентальний з
надмірним
зволоженням, що
спричинює
заболоченість.
Ґрунти — дерново-підзолисті, сірі лісові.
Надлишок водних
ресурсів (багато
карстових озер).
Озерна й ставкова риба.
Мінеральні ресурси:
ƒ паливні — частина
Львівсько-Волинського
вугільного басейну,
торф;
ƒ рудні — мідні руди
(Ровенська область);
ƒ нерудні — граніт,
гіпс, базальт, крейда,
глини;
ƒ мінеральні води.
густота.
Низька
зайнятість
населення.
Міграції
(сезонні,
маятникові) у
Західну
Європу.
Вища, ніж у
середньому
по Україні,
частка
католиків.
Строкатий
національний
склад
(литовці,
поляки,
білоруси).
ƒ молочна,
ƒ молочноконсервна,
ƒ м'ясна,
ƒ борошномельна,
ƒ рибна.
Легка промисловість:
ƒ лляна, шкіряно-взуттєва,
швейна.
Лісова промисловість:
ƒ меблева;
ƒ лісозаготівельна.
Машинобудування:
ƒ сільськогосподарське,
ƒ приладобудування,
ƒ автомобілебудування
(Луцьк).
Хімічна промисловість:
ƒ мінеральні добрива,
ƒ синтетичні миючі засоби.
Сільське господарство:
ƒ рослинництво — сірі хліби
(жито, овес), льон, картопля,
цукровий буряк;
ƒ тваринництво — молочно-м'ясне, свинарство,
птахівництво, бджільництво.
рівень
зайнятості.
Слабко
розвинена
транспортна
мережа.
Осушення
земель.
Відновлення
лісу.
Розвиток
туризму


БІЛЕТ № 8
1. Охарактеризуйте загальні риси рельєфу України та своєї області.
В Україні переважає рівнинний рельєф (95 %), гори становлять 5 % від загальної площі.
Основні форми рельєфу.
Рівнини
Низовини — 70 % (висота до 200 м) Височини — 25 % (висота більше 200 м)
Поліська
Придніпровська (Лівобережжя)
Причорноморська
Закарпатська

Подільська
Волинська
Придніпровська
Приазовська
Донецька
Хотинська (г. Берда - 515 м)
Тарханкутська (Кримський півострів).

Рівнини порізані долинами рік, покриті мережею ярів і балок.
Гори
1. Кримські: простягнулися дугою на півдні Кримського півострова на 180 км; по висоті — низькі (гора
Роман-Кош — 1545 м); складчасті, з ділянками карстового рельєфу; три хребти — Зовнішній,
Внутрішній, Головний.
2. Карпатські: простягнулися дугою близько 280 км на південному заході; складчасті, місцями
складчасто-брилові з ділянками карстового рельєфу; по висоті — середні (гора Говерла — 2061 м).
Для рельєфу України характерні інтенсивні ерозійні процеси, пов’язані, насамперед, з господарською
діяльністю.

2. Дайте характеристику легкої промисловості України.
Легка промисловість включає галузі, що випускають товари повсякденного вжитку (тканини, одяг,
взуття, галантерейну продукцію).

Структура промисловості:


Своєрідність галузей легкої промисловості.
Легка промисловість
текстильна:
льняна,
вовняна,
шовкова,
бавовняна
швейна трикотажна
Швидкий розвиток цих галузей почався в Україні у другій половині ХIХ століття. Підприємства легкої
промисловості менш капіталомісткі, ніж підприємства важкої промисловості, чим і пояснюється їх
швидке будівництво і модернізація. До того ж ці галузі трудомісткі (75% працівників — жінки).
Продукція легкої промисловості визначає рівень і якість життя населення країни та має постійний попит
на внутрішньому ринку. Усі галузі потребують все більше наукових вкладень, оскільки ускладнюються
моделі одягу, взуття, а отже, і технології їхнього виробництва.
Особливості головних галузей.
Текстильна промисловість виробляє всі види тканин на основі волоконної сировини, базується на
імпортній бавовні, частково на вовні й шовку. Центри: Херсон, Тернопіль, Донецьк, Київ, Полтава —
виробництво бавовняних тканин; Київ, Черкаси — шовкових тканин; Рівне, Житомир — льняних тканин;
Харків, Луганськ, Чернігів — вовняних тканин.
Підприємства швейно-трикотажної промисловості широко розповсюджені в Україні. Вони тяжіють до
великих міст і випускають 1/3 всієї валової продукції легкої індустрії. Великі центри — Харків, Київ,
Донецьк.
Шкіряно-взуттєва промисловість орієнтується як на джерела сировини, так і на споживача. Як
сировина використовуються натуральна та штучна шкіра, а також текстильні матеріали. Центри — Київ,
Луганськ, Харків, Львів, Дніпропетровськ, Миколаїв.
Галантерейна промисловість представлена дрібними і середніми підприємствами в середніх та великих
містах. Виробництво сувенірів у районах туризму користується попитом, який помітно зростає.

3. За тематичними картами охарактеризуйте господарство Карпатського економічного району.
«Візитка»: Склад: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська області. S — 56,6 тис. км2
, густота
населення — 115 чол/км2
, урбанізація — 60 % (Львівська обл.).

ЕГП Природно-ресурсний
потенціал
Особливості
населення
Галузі спеціалізації Проблеми
Межує з
Північно-західним,
Подільським
районами,
Польщею,
Словаччиною,
Угорщиною,
Рельєф — гори Карпати,
Закарпатська низовина,
Прикарпатська височина.
Мозаїчність ландшафтів.
Клімат різноманітний: у
горах — кліматична
поясність, Закарпаття —
більш сухий з вищими
Нерівномірність
заселення
(висока густота
— 115 чол/км2
у
Прикарпатті).
Різний рівень
урбанізації
(Закарпаття —
Машинобудування:
ƒ автомобілебудування
(Львів — ЛАЗ);
ƒ приладобудування;
ƒ сільськогосподарське.
Хімічна промисловість:
ƒ мінеральні добрива;
ƒ солі, кислоти
Різний
рівень
розвитку
господарства
областей.
Невисокий
рівень
зайнятості.
.
шкіряно-взуттєва галантерейна
Румунією,
Молдовою.
Крайній
західний
економічний
район.
Сусіди —
країни ЄС.
Ворота в
Європу:
транзит
«Росія —
Західна
Європа».

температурами;
Прикарпаття — більш
вологий.
Надмірність водних
ресурсів.
Ріки багаті
гідроресурсами.
Лісові ресурси —
коштовні породи дерев:
бук, граб, ясен, липа.
Мінеральні ресурси:
ƒ паливні — Карпатська
нафтогазова провінція,
Львівсько-Волинський
вугільний басейн;
ƒ рудні — ртутні,
алюмінієві, золото,
поліметалеві;
ƒ будівельні — барит,
мармур, слюда;
ƒ калійна й кухонна сіль,
сірка; мінеральні води.
41 %).
Строкатий
національний
склад.
Міграції на
захід у пошуках
роботи.
Висока
кваліфікація
трудових
ресурсів.
(сірчана);
ƒ нафтопродукти.
Лісова, деревопереробна:
ƒ лісохімія (Закарпаття);
ƒ меблева.
АПК:
ƒ цукрова,
ƒ спиртова,
ƒ виноробство,
ƒ плодоконсервна.
Легка промисловість:
ƒ лляна,
ƒ шкіряна,
ƒ бавовняна,
ƒ вовняна.
Сільське господарство:
ƒ рослинництво —
соняшник, льон,
виноград, цукровий
буряк, садівництво;
ƒ тваринництво —
вівчарство, свинарство,
молочно-м'ясне
тваринництво.
Розвиток
туризму.
Боротьба зі
стихійними
лихами
(селі,
паводки,
ерозія).


Білет № 9
1. Охарактеризуйте тектонічні структури в межах України та покажіть їх зв’язок з рельєфом.
До тектонічних структур належать платформи, плити, щити, області складчастих поясів.
До великих форм рельєфу належать рівнини, гори.
Відповідність між тектонічними структурами й рельєфом:
ƒ платформа — рівнина;
ƒ щит — височина;
ƒ плита — рівнина;
ƒ складчастий пояс — гори.
Відповідність між великими тектонічними структурами й формами рельєфу України.

Тектонічні структури. Їхня характеристика Форми рельєфу України
Східноєвропейська рівнина — стародавня
докембрійська платформа
Переважають рівнини
Нерівності фундаменту платформи:
1. Український щит — від Житомирської обл. до
узбережжя Азовського моря; займає правобережжя
Дніпра

Придніпровська, Приазовська височини;
Словечансько-Овруцький кряж
2. Дніпровсько-Донецька западина (прогин
платформи) — лівобережжя Дніпра
Дніпровсько-Донецька низовина
3. Причорноморська западина Причорноморська низовина
4. Прикарпатський прогин Прикарпатська височина
5. Воронезький кристалічний масив (піднята
частина фундаменту платформи)
Середньоруська височина
ƒ Скіфська плита (палеозойська платформа). Північно-Кримська рівнина
ƒ Донецьке складчасте утворення (герцинської
складчастості).
Донецька височина.
ƒ Карпатська складчаста область (альпійського
віку).
Гори Карпати.
ƒ Кримська складчаста область (альпійського
віку)
Кримські гори.

2. Дайте характеристику господарства своєї області.
План характеристики господарства області:
1. «Візитка» області: дата утворення, площа, середня густота населення, чисельність населення,
обласний центр.
2. Географічне положення:
а) кордони області;
б) вихід до моря (вихід до Дніпра);
в) положення щодо основних районів видобування палива, сировини, металургійної бази;
г) положення щодо транзитних шляхів України.
3. Природні умови й ресурси:
а) кліматичні умови;
б) земельні ресурси;
в) водні ресурси;
г) лісові ресурси;
д) мінеральні ресурси (паливні, сировинні).
4. Трудові ресурси:
а) структура статево-вікова
б) динаміка чисельності;
в) національний склад;
г) якісний склад трудових ресурсів (навички, кваліфікація).
5. Головні галузі господарства. Центри:
а) промисловість.
б) сільське господарство.
в) транспорт.
6. Перспективи й проблеми розвитку області.

3. За тематичними картами охарактеризуйте господарство Причорноморського економічного
району.
«Візитка»: Склад: Одеська, Миколаївська, Херсонська області, АР Крим. S — 113,4 тис. км2
— 1-е
місце в Україні, за кількістю населення — 2-е місце, урбанізація — 65 %, густота населення — 70
чол/км2.
.

ЕГП Природно-ресурсний
потенціал
Особливості
населення
Галузі спеціалізації Проблеми
Межує із
Подільським,
Центральним,
Придніпровським
районами,
Молдовою,
Румунією.
Має вихід до
Чорного й
Азовського морів
Рельєф — низинна
рівнина з ділянками
Подільської,
Придніпровської
височин, Кримські
гори.
Клімат — помірно-континентальний (з
ознаками
континентальності).
Рівень зайнятості
населення високий
у торгівлі, у
рекреаційному
господарстві.
Багатонаціональний
склад населення.
Нераціональне
використання
трудових ресурсів.
Машинобудування:
ƒ суднобудування
(Миколаїв);
ƒ судноремонт (Одеса);
ƒ автомобілебудування
(Сімферополь,
Іллічівськ);
ƒ сільськогосподарське
(Херсон, Одеса);
ƒ приладобудування;
Нестача
водних
ресурсів
(особливо АР
Крим).
Забруднення
морів.
Інтенсивне
використання
міського
— «морські
ворота» України.
Транзит по
Дніпру.
.

Ґрунти —
чорноземи,
каштанові.
Моря — багаті
морепродуктами.
Мінеральні
ресурси:
ƒ паливні —
Причорноморсько-Кримська
нафтогазова
провінція;
ƒ рудні — залізна
руда (Керч);
ƒ нерудні —
вапняки, кухонна
сіль, солі озера
Сиваш;
ƒ лікувальні грязі;
ƒ мінеральні води.
ƒ дорожньо-транспортне (Одеса,
Миколаїв).
Легка промисловість:
ƒ бавовняна;
ƒ вовняна;
ƒ трикотажна;
ƒ шкіряно-взуттєва.
АПК:
ƒ м'ясоконсервна,
ƒ рибна,
ƒ рибоконсервна,
ƒ плодоовочеконсервна,
ƒ виноробство,
ƒ маслоробна.
Сільське господарство:
ƒ рослинництво —
цукровий буряк,
соняшник, кукурудза,
соя, рис, арахіс,
лікарські рослини,
садівництво,
виноградарство;
ƒ тваринництво —
м’ясо-молочне,
вівчарство,
птахівництво.
Санаторно-курортне
господарство.
транспорту.
Екологічні
проблеми.
Розвиток
туризму.

Білет № 10
1. Розкажіть про геологічне літочислення та загальні риси геологічної історії території України.
Геологічне літочислення починається з моменту появи (закладки) земної кори нашої планети й
відповідає законам зональності. Геологічний час ділиться на ери, ери на періоди, періоди на відділи. В
основі виділення проміжків часу лежать процеси дуже бурхливої зміни в структурі земної кори, зміни
органічного світу (зникнення або поява нових видів), глобальні зміни клімату. Геологічне літочислення
відбиває геохронологічна таблиця (див. підручник, атлас).
Земля пройшла п'ять ер у своєму розвитку. Ми живемо у кайнозойську еру, що почалася близько 70 млн
років тому; у четвертинний (або антропогеновий) період, що почався близько 1,8 млн років тому.
Основні риси геологічної історії території України (на основі аналізу геологічної карти):
ƒ в основі лежить стародавня докембрійська платформа, перекрита потужним осадовим чохлом;
ƒ за віком гірських порід, які складають осадовий чохол, визначають зміни природи на території
України у різні періоди;
ƒ найдавніші архейські й протерозойські породи виходять на поверхню в районах Українського щита;
ƒ гірські породи кам'яновугільного й пермського періодів (верхній палеозой) — у районах Донецької
височини;
ƒ гірські породи тріасового і юрського періодів (нижній мезозой) простежуються в долинах Дніпра й
Сіверського Дінця, а також в окремих гірських хребтах Кримських гір;
ƒ гірські породи крейдового періоду (верхній мезозой) простежуються на північному заході Полісся, в
окремих хребтах Карпат і Кримських гір;
ƒ на більшій частині території переважають гірські породи кайнозойської ери; палеогеновий період
представлений відкладеннями на Лівобережжі, неогеновий — на Правобережжі.
Четвертинні відкладення вивчені краще — це відображує відповідна карта (див. карту).

2. Дайте характеристику лісової і деревообробної промисловості України.
Лісова і деревопереробна промисловість включає в себе заготівлю, механічну обробку і хімічну
переробку деревини.
Структура промисловості:


Лісопромисловий комплекс
лісозаготівельна механічна обробка хімічна переробка
лісохімічна
целюлозно-паперова
виготовлення пиломатеріалів,
фанери, меблів, сірників
Особливості галузей лісопромислового комплексу.
Лісозаготівельна галузь орієнтується на райони лісозаготівлі: Чернівецьку, Івано-Франківську,
Закарпатську, Львівську, Волинську, Рівненську, Житомирську області. За рахунок своїх ресурсів
Україна лише на третину задовольняє потреби в продукції лісопромислового комплексу.
Меблева промисловість посідає особливе місце в деревопереробній промисловості — вона дає
приблизно половину вартості всієї продукції комплексу. Орієнтується вона на споживача, найбільші її
центри — Івано-Франківськ, Дніпропетровськ, Київ, Харків, Мукачеве, Запоріжжя, Житомир, Одеса.
Лісохімічна промисловість здійснює переробку деревини і відходів лісового господарства. Основна
продукція — каніфоль, дьоготь, смоли, деревні спирти, хвойно-ефірні вироби. Центри промисловості у
Івано-Франківській, Закарпатській та Львівській областях (до 35% всієї продукції).
Целюлозно-паперова промисловість — галузь, яка виробляє різні види паперу, картону, штучне
волокно, целюлозу тощо. Працює на вторинній сировині. Центри — Жидачів (Львівська обл.), Рахів
(Закарпатська обл.), Малин (Житомирська обл.). Розвинена відносно слабо, паперу виробляється
недостатньо для потреб держави. Україна є найбільшим імпортером цієї продукції.

3. За тематичними картами розкрийте географію вирощування зернових культур.
Зернове господарство — провідна галузь рослинництва України. Зернові культури вирощуються в усіх
областях країни.
Географія вирощування зернових культур.
1. Озима пшениця: Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Полтавська області — південна й
південно-східна частини України.
2. Озиме жито: Вінницька, Волинська, Ровенська, Чернігівська області — північна й північно-західна
частини України.
3. Ячмінь яровий: Полтавська, Дніпропетровська, Миколаївська, Запорізька, Вінницька області —
центральна, південно-східна частини України.
4. Кукурудза на зерно: Полтавська, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська, Запорізька області —
центральна, південно-східна частини України.
5. Гречка: Чернігівська, Сумська, Київська, Вінницька області — північна частина України.
6. Зернобобові (горох, соя, боби, сочевиця): Одеська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Запорізька,
Полтавська області — південно-східна частина України.
Категория: Географія (ДПА 9 клас) | Добавил: DEN-SHP (22.09.2012)
Просмотров: 4535 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]