БІОГРАФІЯ МАТЕМАТИКА
Галуа – син мера невеликого міста біля Парижа, народився 25 жовтня 1811 року. Він ріс у часи, коли після розгрому імперії Наполеона І нові королі Франції з династії Бурбонів вели реакційну політику, спрямовану на скасування прав народу, завойованих ним у першій буржуазній революції наприкінці ХVІІІ ст. Однак батько Еваріста виховував свого сина у дусі революційних демократичних традицій і поглядів.
Поступивши у Паризький ліцей 12-річний Галуа відразу зненавидів шкільні порядки, монархістів-учителів і вихователів-єзуїтів, які докладали усіх зусиль до виховання учнів у дусі покори релігії, церкві і королівській владі. Курс математики здавався Еварісту давно знайомим. Весь курс геометрії Лежандра хлопчик простудіював менше як за тиждень. Узявшись за алгебру, він переконався у недовершеності теорії рівнянь. В ній не було ознаки, за якою можна було б відразу встановити, розв’язується чи не розв’язується у радикалах будь-яке рівняння степеня, вищого за четвертий. Ідея знайти цю ознаку так захопила 14-річного хлопчика, що він тільки цим і почав займатися.
Після закінчення ліцею Еваріст двічі складав екзамени у Політехнічну школу, але не склав, бо почав сперечатися з професорами-екзаменаторами, не бажаючи докладно пояснювати всі дрібниці, як вони того вимагали.
Н а початку 1830 року Галуа вдалося поступити в дворічну педагогічну школу. Але вже в липні того самого року почалася революція. Еваріст разом з кількома своїми товаришами вступає у члени революційного товариства друзів народу і бере діяльну участь у революційних виступах студентів. За це його в грудні виключили з школи. Тоді юнак вступив у революційну національну гвардію, став солдатом-артилеристом і включився в збройну боротьбу проти королівського уряду.
Тим часом король розгорнув наступ на демократичні сили, почався спад революційного руху. Таємна королівська поліція через своїх шпигунів, які з провокаційною метою, маскуючись під революціонерів, стали теж членами товариства друзів народу, була добре поінформована про виступи і промови Галуа на мітингах, у яких він закликав до повалення уряду. Начальник поліції тільки чекав слушної нагоди, щоб мати право заарештувати Галуа і розправитися з ним. І така нагода трапилася. Еваріст інколи з’являвся на людях у формі солдата національної гвардії, яку указом короля було розпущено. Поліцаї і скористалися цим. До того ж юнак мав при собі пістолет і мисливський ніж. Його затримали, посадили до в’язниці, та ще й організували замах на життя в’язня: хтось стріляв у нього вдень з горища сусіднього будинку, коли в’язень стояв біля вікна камери. Та куля не влучила у ціль.
Чекаючи суду, Галуа у в’язниці взявся до математики. Друзі навідували його, і через них він передавав списані формулами аркуші ученим з Паризької академії наук. Ті довго тримали передане, а коли повертали, то вимагали викласти все докладніше, так, щоб можна було зрозуміти. Все це дратувало Еваріста. Суд визнав його винним у порушенні королівського указу, яким заборонялося носити без дозволу поліції вогнепальну і холодну зброю. За вироком суду в’язень повинен був відсидіти ще півроку. Тюремне начальство тримало юнака в перенаселеній, вогкій і темній кімнаті, умисне погано харчувало. Він захворів. З великими зусиллями друзі домоглися, щоб хворого перевели до тюремної лікарні. Наприкінці квітня 1832 року, у зв’язку із закінченням строку ув’язнення, Галуа вийшов звідти на волю.
Тим часом королівська таємна поліція не дрімала. З Еварістом подружили нові „товариші”, а насправді провокатори, співробітники поліції. У піднятій нарочито сварці два якихось молодики викликали юнака на „дуель честі”, хоч він і погоджувався вибачитися, якщо когось образив. Але ті настояли на своєму.
Ніяких сторонніх свідків тієї дуелі не було. 30 травня 1832 року селянин, який раненько їхав на базар продавати овочі, почув стогін за придорожніми кущами. То стогнав тяжко поранений кулею у живіт Галуа, залишений напризволяще „друзями”. У лікарні Еваріст відмовився сказати, з ким стрілявся, бо дав слово честі мовчати. Слідчий був цілком задоволений таким поворотом справи, а поранений помер другого дня.
У ніч перед дуеллю Галуа списав кілька сторінок формулами і залишив з листом до одного свого справжнього друга. Він прохав, якщо з ним трапиться лихо, показати вченим-математикам його працю, надіслати в математичний журнал тощо.
Це вдалося зробити тільки в 1846 році, однак вчені не могли зрозуміти, про що саме йшлося у роботах Галуа. Аж через 20 років після цього французький математик Жордан взявся до ретельного вивчення праць Галуа, серед яких найважливішими були 13 сторінок, що списав їх юнак у ніч перед дуеллю. Щоб пояснити зміст наукових відкриттів молодого математика, Жордан у 1870 році видав книгу на 667 сторінок. З того часу ім’я Галуа заблищало навіки серед імен найвидатніших математиків світу.