За що рослини борються одна з одною ?

Рослини, як і тварини, перебувають у постійній конкурентній бо­ротьбі, в якій використовують вигадливі методи. На відміну від тварин рослини, звісно, борються не за тверду їжу, а за сонячне світло, воду, за місце і за ґрунт, багатший поживними речовинами. Проте принцип лишається тим самим: природа виробляє живих організмів більше, ніж може їх прогодувати. Інакше кажучи, більшість молодих рослин або тварин лишаються «за бортом». Вони чахнуть, гинуть від голоду або вмирають з інших причин. А ті, що ліпше за інших пристосувались до навколишнього світу, живуть і розмножуються. І з їхніх нащадків також лише небага­тьом вдається досягти віку зрілості.

Чому Виникають усе нові й нові Види тварин і рослин ?

У рослинному і тваринному світі існує великий попит на життєву енергію, тобто на сонячне світло і поживні речовини. Проте пропо­зиція завжди обмежена, і тому обмежена й кількість тварин і рослин. Це називається «обмеженістю ресурсів». Вона є рушійною силою

еволюції. Річ у тім, що при розмноженні постійно відбуваються неве­ликі зміни в організмах на генному рівні. Більшість із цих змін — ге­нетичні помилки. Особини з помилками гинуть, вони не можуть розмножуватися. Деякі зміни в генетичній структурі, навпаки, ма­ють позитивне значення. Наприклад, на молодому дереві з'являється листя, яким воно може поглинути більше світла, ніж його предки; або, наприклад, народжується миша, в якої щелепа ліпше розвине­на, ніж у її батьків. Цим організмам вижити простіше, ніж їхнім родичам. У них більше нащадків, і вони передають своїм нащадкам у спадок ці позитивні зміни в структурі. У такий спосіб із часом вини­кають нові види тварин і рослин, а старі види зникають.

Як горіх воює з томатом ?

Більшість рослин насправді не «воюють» одні з одними. Просто кожний організм намагається добути по можливості більше світла й поживних речовин. Добиваючись цього, він своїм конкурентам робить життя важким або неможливим. Проте у світі рослин зустрічаються й такі екземпляри, які застосовують витончені ме­тоди боротьби. Серед таких пройдисвітів — дерева чорного горіха. Вони виділяють у ґрунтову воду речовину під назвою «Іи£Іоп, яка робить її отруйною для інших рослин. Поруч із чорним горіхом во­ни або зовсім не можуть рости, або з часом гинуть. Наприклад, вільха може жити поруч із чорним горіхом тільки десять років. А для овочів чорний горіх, який росте по сусідству, — чистісінька отрута: томати всихають або навіть гинуть.

Як деякі рослини контролюють кількість своїх нащадків ?

Боротьба за виживання іде не тільки між різними видами, а й усере­дині одного виду, а часто навіть у родинах. Пташенята, наприклад, не звертають уваги на своїх братів і сестер. Вони витягують із гнізда свої шиї, щоб отримати якомога більше корму. Слабших братів і сестер во­ни відштовхують убік, і ті вмирають з голоду. Щось таке відбувається і в рослин. Деякі степові рослини стежать за тим, аби поруч із ними не

з'являлися схожі рослини. Амброзія, хлорис та інші виробляють от­руйні речовини, які перешкоджають ростові молодих пагонів. Таким чином вони позбавляються конкуренції у своїй власній родині і ефек­тивно контролюють народжуваність.

Чому В пустелі кущі зазвичай стоять самотиною ?

У пустелі життєво важливі ресурси, насамперед вода, вельми обме­жені. Якщо якому-небудь кущеві вдалося там укорінитися, то він аж ніяк не зацікавлений у тому, щоб у нього були сусіди, які своїм корінням витягують з ґрунту й без того мізерні запаси вологи. По­лин, гіркий полин, шавлія поширюють довкола себе хімічні речо­вини, які називають терпенами. Для інших рослин вони отруйні. Пустельний кущ тому й стоїть сам, що він систематично отруював своє оточення. Тепер йому ні з ким не доводиться ділити воду.

Чому деякі рослини квітнуть так рано ?

Деякі види рослин поводяться не так, як інші. Вони розквітають до того, як над ними з'являється густе листя. Ранньої весни на листя­них деревах іще нема листя, і сонячне світло легко досягає ґрунту в лісі. За короткий весняний період такі рослини, як свинорий звичайний, подвійний кентрантус, встигають спожити достатньо сонячного світла та енергії, щоб розвинутися і розмножитися. Тільки-но пізньої весни над їхньою головою утворюється листяне ша­тро, вони завершують свою «річну роботу». Чимало з цих недовго­вічних рослин — бульбоплоди, в яких підземні органи регенерації є своєрідним видом біологічних батарей.

Чому на грунті хвойного лісу росте так мало рослин ?

Хвойні дерева зберігають свої голки упродовж усього року; тому навесні не буває періоду, коли недовговічні рослини могли б забез­печити себе сонячним світлом. Ось чому на ґрунті хвойного лісу росте значно менше рослин, ніж під «дахом» листяних лісів.

Як рослини дізнаються, що прийшла весна ?

У наших широтах іноді в січні або у лютому несподівано настає відлига, і на вербі та деяких інших деревах помилково починають набрякати бруньки. Вони сприймають тепло як провісника весни. Проте бруньки верби — це виняток. Більшість живих істот — рос­лин і тварин — орієнтуються не за погодою. Вони керуються знач­но точнішим показником: сонячним світлом. Навесні Сонце стоїть у небі вище, ніж узимку, і воно довше світить. Дні стають довші й світліші. І в певний момент, який може лише трохи зміщуватися через погодні умови, рослини розбруньковуються, а тварини почи­нають готуватися до весни.

Як вода надходить у крону дерева ?

Вода, яка випаровується з крони дерева, виділяється з клітин лист­ка. Листок потребуе поповнення клітин водою. Через систему най- тонших труб і трубочок він зв'язаний з гілкою, на якій «сидить». Гілка відгалужується від сука, який у свою чергу зв'язаний зі стов­буром. А стовбур доходить до коріння, яке численними тонкими нитками заглиблюється в землю. А в землі є волога, тобто вода, потрібна листю, що знаходиться нагорі у кроні, аби не засохнути.

Таким чином, листок через герметично закриту систему трубок зв'язаний із кореневими нитками. В цих трубочках е вода — безпе­рервний ланцюг молекул води. Найдрібніша частинка води, яка роз­лучається з листком під час випаровування, тягне за собою трохи вгору молекулу води, яка е під нею, а ця молекула в свою чергу тяг­не наступну. Молекули води, що піднімаються вгору одна за одною, нагадують перлини, нанизані на щонайтонші нитки. Вода прохо­дить корінням, стовбуром, гілками і дістається до листя. Дивовиж­но, як добре функціонує ця система, особливо якщо врахувати, що деякі дерева виростають до 50 метрів і вище і що треба доправляти нагору тонни води.

Чому трава не гине, коди її косять ?

Одні рослини можна абсолютно спокійно зрізувати, вони потім знову виростають, як волосся на голові. Інші гинуть, якщо їх зрізу­ють просто під корінь. До першого типу належить трава, до друго­го — дерева. Різниця в тому, що дерево, скажімо, бук, росте за рахунок збільшення крони, а саме — верхніх пагонів на гілках. Пеньки у вирубаному лісі відмирають. Стебло трави, навпаки, росте в нижній частині, практично біля ґрунту. Тому вона не гине, коли її скошують, а росте й далі. Траву можна косити скільки зав­годно. Крім того, наполовину скошені стебла трави можуть онов­люватися. Поскубане коровою або пошкоджене машиною для підстригання газонів стебло трави підростає і знову стає ціле й не- ушкоджене. Якщо ж відривають шматочок від дубового листка, то листок так і лишається розірваний і більше вже не відтворюється. Річ у тім, що оскільки листок достатньо дорослий, він перестає рос­ти. Восени він опадає, а навесні народжується новий листок.

Для чого дереву потрібне листя ?

Дерева підставляють своє листя сонячному світлу; листя накопи­чує енергію, яка йде від Сонця. Проте листя — не тільки акумуля­тор енергії, а ще й «хімічний завод». Тут виробляються речовини, з яких складається дерево, головним чином целюлоза, цукор і білок, а також чимало інших речовин. Світло постачає енергію. Будівельний матеріал надходить із повітря та з ґрунту. З повітря листок отримує вуглекислий газ, а з ґрунту (через коріння, стов­бур, та гілки) — воду; крім того, надходять деякі інші речовини, такі, як азот і фосфор. Саме цими, переважно газоподібними та рідкими, речовинами живиться міцне й поважне дерево!

Чому листя у верхній частині крони дерева менше за розміром ?

Одне й те саме дерево може мати різне за розміром і за формою ли­стя: це залежить виключно від того, де воно росте. Листя, яке росте внизу, в затінку горішнього листя, як правило, більше за розміром і тонше. Листя, що росте вище, менше за розміром і цупкіше. Воно має ліпшу здатність отримувати з повітря вуглекислий газ. А саме: клітини, котрі відповідають за цю роботу, знаходяться всередині листка; у цупкішого листка більше шарів клітин, ніж у тонкого. Тож хоча він і менший, він може більше газу отримати і переробити. У верхніх частинах дерева щедріше пече гаряче Сонце, і на малень­кому листку води випаровується менше, ніж на великому. Велике тонке листя, навпаки, краще пристосоване до тінистих, прохолод­них місць у нижніх частинах крони дерева. Тут менше небезпеки втратити багато води.

Яка з рослин росте найшвидше ?

Бамбук росте швидше за будь-яку іншу рослину. Деякі його види мо­жуть виростати за день більш ніж на метр і стають високі, як дерева. Для такого стрімкого зростання необхідна могутня коренева систе­ма, яка постачає воду та поживні речовини. Цікаво, що стебла і коріння бамбука ростуть не одночасно, а по черзі: то швидше росте стебло, то коріння. Бамбук — це не дерево і не кущ, а вид трави. На його батьківщині в Азії існують величезні бамбукові ліси. Коли бам­бук цвіте, листя поступається квітам. Отже, рослина може отриму­вати лише обмежену кількість води і найчастіше після цвітіння відмирає. Тому, хто хоче побачити, як цвіте бамбук, має або пощас­тити, або він повинен дуже довго жити. Бамбук цвіте дуже рідко —

деякі види раз на 120 років. Причому цвітіння бамбука одного виду починається одночасно в усьому світі.

Навіщо бамбук був потрібен для грамофона ?

Тверді волокна бамбука — дивовижний матеріал, він знаходить найрізноманітніше застосування. Стебла цієї рослини водночас і тверді, й еластичні. На Далекому Сході з бамбукових стебел монту­ють будівельні риштування, причому навіть для хмарочосів. Найбільший бамбуковий міст знаходиться в Китаї, він тягнеться через ріку Мін, його довжина 250 метрів, ширина Я- 3 метри. Він настільки міцний, що по ньому навіть можуть їздити машини. В усьому цьому мості нема жодної залізної деталі. Бамбук можна використовувати і для виготовлення дрібних технічних деталей. Тривалий час із верхівок бамбуків робили голки для грамофонів (попередників патефонів); у перших електролампах бамбукові во­локна слугували ниткою розжарювання. На відміну від дерева бам­бук не розтягується і не деформується ні від тепла, ні від вологи. Тому логарифмічні лінійки часто виготовляють з бамбука. Сьо­годні логарифмічні лінійки непотрібні. Нам на допомогу прийшли електронні калькулятори. Зате виробники радіоапаратури знову відкрили для себе бамбук як чудовий матеріал. У високоякісній апаратурі для амортизації та ізоляції використовуються деталі з бамбука.

 

Чому в прерії росте тільки трава ?

Ліси можуть рости тільки там, де регулярно йдуть рясні дощі. В ши­ротах американської прерії, в африканській савані або в степах у центральній Азії цього нема. Тому природа створила луги. Для лісів там занадто сухо, а для пустель — занадто волого. І навіть як­би там, незважаючи на несприятливі умови, з'явилися кущі або де­рева, їхні зелене листя й гілки тут-таки одразу ж пообскубували б травоїдні тварини. Кущі й деревця від цього гинуть. Колись в аме­риканській прерії були величезні стада бізонів, які сприяли ство­ренню там лугу.

Чому корови не моЖуть перетравлювати траву ?

Корови та інші жуйні тварини, по суті, зовсім не справжні веге­таріанці. Самі вони взагалі не можуть перетравити траву, яку на­скубли. їм потрібні бактерії, що виконують за них цю роботу. Бак­теріям, котрі попередньо пережовують тваринам їжу, погано пла­тять за їхню службу. Корова зрештою перетравлює саме бактерії! Трава — це переважно стебла, а вони складаються з целюлози — з того самого матеріалу, з якого складається дерево. А целюлозу тва­рини не можуть розщеплювати на складові частини.

Коди Центральна Європа була вкрита пралісом ?

Ще тисячу років тому більша частина території Центральної Євро­пи була вкрита пралісом. У лісі були великі й маленькі галявини, де виникали села, селища або міста. За свідченням сучасників, уп­родовж усього шляху од Відня до Гамбурга можна було перестри­бувати з дерева на дерево, навіть не торкаючись землі. Звісно, це було деяким перебільшенням, бо вже тоді люди відвойовували в лісу великі площі під поля й луги. Проте первинною рослинністю був змішаний ліс — густий, майже непрохідний праліс, який сьо­годні е лише на території Баварського лісу й перебуває під охоро­ною як природний заповідник.

Як поле перетворюється на діє ?

Праліс і донині б розростався, якби людина надала природі повну свободу дій. Зникли б поля і луги, і через три покоління людей Центральна Європа була б така, як тисячу років тому. (Звичайно, знадобилося б значно більше часу, аби міста, села, автостради, ае­ропорти та промислові установки заросли лісом.) Завоювання лісом сільськогосподарських площ, які не використовуються, мог­ло б проходити приблизно так: на вільному полі розростається бур'ян, наприклад, кульбаба. Через два або три роки тут з'явля­ються багатолітні трави та кущі. Можливо, потім сюди вітер занесе насіння хвойних дерев, скажімо, насіння ялини. Хвойний ліс мо­же спокійно вистояти 50 років; він витісняє траву і кущі. У затінку ялин оселяються молоді дубки та буки, які з часом переростають хвойні дерева. Ялини в затінку листяних дерев уже не можуть існувати і гинуть. Урагани валять їх. Могутні листяні дерева, на­впаки, стоять собі й далі. Зрозуміло, в різних місцевостях виросли б різні ліси — в горах, наприклад, хвойні ліси, на лузі з піщаними ґрунтами спочатку з'явилися б типові лугові рослини і лише наба­гато пізніше — знову ліс.

З якого часу в нас існують дуги ?

У Центральній Європі, залежно від місцевості, луги займають від 1/4 до 1/2 території: це так звані жирові луги, які удобрюються се­лянами і дають корм тваринам, солом'яні луги, які косять лише раз на рік і не удобрюють, альпійські луги, сухі луги (як на пустирищі) і вологі луги в болотяних місцевостях. Майже всі ці величезні площі є наслідком могутнього руйнування довколишнього середо­вища, яке розпочали наші предки кілька тисяч років тому. Раніше лугів практично не було, були тільки площі, схожі на луги, по бере­гах рік та озер і в горах вище межі деревної рослинності. Луги, яки­ми ми знаємо їх сьогодні, створила людина 3000 років тому. В ті ча­си люди, які тут жили, почали тримати худобу і виганяти корів, овець та свиней у ліси, а саме туди, де ліс був найрідший: у заплавні ліси на берегах рік. Тварини паслись під деревами, обгризали їхні

молоді пагони, і поступово ліс перетворився на пасовище. Там, де паслися травоїдні, дерева вже не виростали. А трава лишилася, бо вона знов відростала там, де її обскубували тварини. З'явилися перші луги, і ліс став зникати.

Навіщо викорчовували перші праліси ?

Навіть на виснажених піщаних ґрунтах пустелі, такої, як Люне- бурзька пустеля, до заселення її людьми стояв дубово-березовий ліс. Пізніше тут, а також в інших місцях, розпочалося те, що нині відбу­вається в тропічних лісах: систематичне викорчовування лісу. Ліс спалювали, щоб отримати орні землі, або вирубували, оскільки потрібні були будівельні матеріали і дрова. З деревини будували житла і кораблі, добували деревне вугілля. Всього лише 200 років тому деревина була головним постачальником енергії. Деревне вугілля використовувалося також для випалювання цегли. У міс­цях, де раніше стояли непрохідні ліси, дедалі більше з'являлося ор­них земель і лугів. І ці луги зберігаються доти, доки їх регулярно ко­сять або на них пасуться тварини. Між викорчовуванням колишніх європейських пралісів нашими предками і викорчовуванням тропічних лісів у наш час є також відмінність. Ґрунт містить достат­ньо поживних речовин, щоб на ньому з'явилися зелені луги після то­го, як зникнуть дерева. У тропіках є небезпека того, що на «голих», бідних на поживні речовини ґрунтах уже нічого не ростиме й колись вони перетворяться на пустелі.

Чому лісові поЖеЖі моЖуть бути корисними ?

У багатьох засушливих районах Землі існує постійна загроза ви­никнення лісових пожеж. Наскільки жахливими є пожежі для людей і тварин, які там живуть, настільки ж корисними бувають вони для лісу в цілому. В соснових лісах, що простягаються вздовж узбережжя Середземного моря або ж на півдні США, лісові пожежі — звичне явище. Пожежі виникали з давніх-давен, і ліси завжди були готові до цього — вони навіть частково залежали від цих природних лісових пожеж, причиною яких міг бути, приміром, удар блискавки. Деякі види насіння проростають саме після такого удару. Відмерлі дерева згорають; попіл із черговим дощем проникає в ґрунт і удобрює його. Виникає місце для лугів, де зможуть пастися певні види тварин. Нові види тварин та рос­лин можуть переселитися на погорілі ділянки й забезпечити собі повноцінне життя.

Чому для деяких лісіВ ліпше часті поЖеЖі, ніЖ нечасті ?

Деякі ліси без регулярних пожеж буквально задихнулися б. Річ у тім, що коли пожежі відбуваються часто, тоді для вогню ли­шається менше «їжі». Пожежна спека триває недовго і швидко ми­нає. Пожежа завдає менше руйнувань, тож ліс може швидше відродитися. Якби можна було запобігти кожній лісовій пожежі, то накопичилася б величезна кількість займистого матеріалу. І чергова пожежа — а вона, без сумніву, колись станеться — бук­вально спалила б усе дощенту.

Де лісові поЖеЖі порушують довколишнє середовище ?

Руйнівними лісові пожежі бувають там, де вони відбуваються не природним шляхом і де симбіоз лісу до них не підготовлений. При­клад цього — корчування і спалювання дерев у тропічних лісах. Во­логі ліси доводиться спалювати штучним методом. Після такого корчування лишається гола земля, яка провівається вітром і вими­вається дощами. На місці спаленого тропічного лісу спочатку утво­рюється степ, а потім, можливо, навіть пустеля: так сталося на Австралійському континенті, більша частина території якого до прибуття туди людей була вкрита тропічними лісами. Корінні жителі, що прибули туди приблизно кілька тисяч років тому, спа­лювали великі ділянки лісу — внаслідок цього залишалися неозорі простори голого степу. Сьогодні в інших частинах Землі переважно скотоводи знищують тропічні ліси, щоб створити пасовища для великої рогатої худоби або вирощувати там корм для неї. В цих місцевостях не скоро зможуть вирости дерева — штучні лісові по­жежі докорінно змінюють довколишнє середовище.

Як виявляють лісові поЖеЖі у безлюдній місцевості ?

За допомогою супутників можна спостерігати за виникненням і по­ширенням лісових пожеж, а також з'ясувати причини пожежі, вчасно вдарити на сполох і викликати пожежну команду й попере­дити жителів. Супутник СОЕ8-8 автоматично подає пожежний сигнал. Він перебуває над екватором на висоті близько ЗО 000 км і контролює Північну і Південну Америку. Комп'ютер аналізує пе­редані на Землю фотографії. Таким чином, пожежі можуть бути виявлені вже на ранній стадії.

Як швидко діє супутник, який подає поЖеЖний сигнал ?

Супутник, який подає пожежний сигнал, допомагає як ученим, так і пожежникам. Як тільки лісову пожежу виявили, цілу годину без угаву повідомляють про це по автоматичних лініях, що передають інформацію, яка надходить у спеціальні наукові інститути. Через 15 хвилин після початку пожежі пожежні команди в тих районах Північної Америки, яким загрожує небезпека, піднімаються за тривогою. Кілька хвилин по тому стартують пожежні літаки.

Де на Землі поЖеЖі Відбуваються найчастіше ?

Аналіз фотографій, зроблених із супутника, показав: найчастіше пожежі, що охоплюють великі території, загрожують не пралісам, а величезним луговим площам на їхніх окраїнах. Тут селяни постійно спалюють траву, щоб удобрити землю попелом. Ці по­жежі для довколишнього середовища вже давно не такі небез­печні, як спалювання тропічного лісу. Звичайний ліс пристосова­ний до постійних пожеж. Та навіть порівняно маленькі пожежі в тропічному лісі завдають серйозних втрат, яких уже не можна компенсувати.

Хто Живе під Водою ?

На суші бобри не настільки моторні, аби втекти від вовків та ли­сиць. Тому вони завжди тримаються поблизу водойм і, відчувши небезпеку, швидко ховаються під водою. Нори також — їхній надійний захист. Входи в нори сховані під водою, тож тільки пір- нальники можуть потрапити в житло бобра. Бобри зводять греблі, щоб підняти рівень води у струмках та річках, і роблять вони це саме для того, щоб входи в їхні нори були під водою.