Українські землі в 1915-1917 роках

У 1915 р. на Західному фронті почалася позиційна війна, в ході якої жодна сторона не володіла ініціативою і не прагнула до прориву й наступу.

На Східному фронті в 1915 р. почався наступ Німеччини з метою блискавичного розгрому Росії й подальшого просування на Заході. Однак, хоча Німеччина захопила Польщу, Західну Україну, Західну Бі­лорусію й частину Прибалтики, розгром Росії не вдався. Росія опи-нилася в надзвичайно скрутному становищі, бо союзники не змогли допомогти їй достатньою кількістю озброєння та активізацією воєнних дій на Західному фронті. Проте такий розвиток подій дозволив Німеччині наступного року перенести головні воєнні дії на Захід.

У 1916 р. на прохання союзників Росія починає успішний наступ військ на Південно­Західному фронті в Західній Україні (Брусилівський прорив - узято в полон 400 тис. австрійських і німецьких солдатів, звільнені Буковина, Південна Галичина). Але через непідготовленість наступу, брак резервів та боєприпасів, а також те, що Німеччина перекинула із Західного на Східний фронт 11 німецьких і 6 австрійських дивізій, наступ російської армії було зупинено.

Як наслідок - стався докорінний перелом у війні на користь Ан-танти. Проте в Росії складається революційна ситуація.

Окупація російськими військами території Східної Галичини та Північної Буковини

На території Східної Галичини й Пів-нічної Буковини після окупації їх російськими військами було створено генерал-губернаторство на чолі з графом Бобринським. Це призвело до наступу на національно-культурні надбання. Було закрито чимало культурних установ, заборонено українські періодичні видання, введено обмеження на викладання української мови в школах. Почалося переслідування греко-католицької церкви й насильницьке введення православ’я.