Війна радянської Росії з УНР

4 (17) грудня 1917 р. у Києві відкрився І Всеукраїнський з’їзд Рад селянських, робітничих і солдатських депутатів, скликаний під тиском більшовиків України. Однак серед прибулих на заклик Центральної Ради делегатів із села переважна більшість складу з’їзду підтримала УНР. Виявившись у меншості, близько 60 більшовиків і частина членів лівих партій, що їх підтримували, залишили з’їзд. У кількості 124 чоловік вони поїхали в Харків.

11–12 (24–25) грудня 1917 р. у Харкові працював І Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, солдатських і частини селянських депутатів (від села не було жодного представника). Він проголосив на території України радянську владу (110 голосів - «за», 75 - «проти», 15 - відмовилися голосувати взагалі). На ньому був обраний ЦВК Рад України, головою якого став член УСДРП Ю. Медведєв. 17-го грудня був затверджений радянський уряд України, який звернувся до Раднаркому Радянської Росії з проханням про збройну допомогу. Почалася збройна боротьба між Центральною Радою і більшовицькою радянською Росією.

Боротьба уряду радянської України з Центральною Радою

Проголошення в Харкові радян-ської влади на Україні викликало:

- активізацію діяльності місцевих Рад і організацій більшовиків; формування загонів Червоної гвардії;

- з Росії прибули послані Леніним червоногвардійські загони Москви, Петрограда, матроси Балтійського флоту та ін. (понад 30 тис. чоловік). Командував військами В. АнтоновОвсієнко. У грудні 1917 - січні 1918 рр. об’єднані сили Радянської Росії за підтримки підпільних організацій установили Радянську владу на більшій частині Лівобережної України.

ЦР, зважаючи на безнадійність становища:

- посилає в бій необстріляних добровольців, студентів і гімназистів (під залізничною станцією Крути близько 500 з них учинили героїчний опір переважаючим більшовицьким силам і зазнали великих втрат);

- намагаючись заручитися підтримкою населення, прискорено приймає закони (IV Універсал проголосив державну незалежність України на чолі з ЦР, націоналізував великі землеволодіння тощо).

26 січня 1918 р. загони колишнього підполковника царської армії лівого есера М. Муравйова після обстрілу Києва з важких гармат і бронепоїздів та невдалого повстання загітованих більшовиками робітників заводу «Арсенал» увійшли в місто. Протягом трьох діб вони знищили не менше 35 тисяч киян, проводячи політику «червоного терору» за класовою ознакою.

Подібне ігнорування більшовиками принципів міжнародного права походило з їхніх уявлень про прийнятність будьяких порушень законності заради здійснення ідеї світової революції. Їхнім логічним завершенням була пропозиція В. Леніна від 8 березня 1918 року про необхідність надання ЦК РКП (б) права оголосити війну «будьякій імперіалістичній державі і всьому світу (підкреслено нами. Авт.), коли ЦК партії визнає для цього момент підходящим...». 30 січня радянський уряд із Харкова переїхав до Києва. ЦР перебралася до Житомира.