Голодомор 1932-1933 років в Україні 

Причини:

- спровокований радянським керівництвом із метою змусити селянські маси вступати до колгоспів;

- був наслідком згубної концепції соціально-економічних перетворень, що проводилися методами адміністративно-командного примусу: у 1931 р. у більшості селян вилучили все зерно, у тому числі посівний фонд; фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кампанію 1932 р. (посіяно було трохи більше половини запланованих площ); політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель.

Вище керівництво країни знало про голод, що почався в 1932 р. в Україні, але замовчувало цей факт. Допомога надана не була. Навіть більше - в Україну для виконання хлібозаготівель була направлена комісія на чолі з Головою РНК СРСР В. Молотовим: села заносили на «чорні дошки»; у них конфісковували продовольчі й навіть посівні фонди; проводили масові репресії; припиняли постачання товарів; оточували загонами НКВС.

7 серпня 1932 р. вийшла постанова «Про охорону соціалістичної власності», прозвана в народі «законом про п’ять колосків», яка передбачала за крадіжку колгоспної власності розстріл із конфіскацією майна або позбавлення волі на термін не менше 10 років.

Була заборонена будьяка допомога з боку міжнародної або радянської громадськості. Ніяка інформація про голод не пропускалася. На кордонах України стояли заградзагони внутрішніх військ, які перешкоджали голодуючим утікати за межі республіки.

Сталінське керівництво продовжувало відправляти хліб на експорт, незважаючи на трагедію голоду всередині країни.

Наслідки голодомору:

- мільйони жертв (за різними даними загинуло від 3,5 до 9 млн людей);

- зламано опір колгоспній системі;

- підірвано сили у відстоюванні споконвічних національних прав.

Це була національна катастрофа, наслідки якої давалися взнаки протягом багатьох десятиліть.