Електричне поле. Напруженість електричного поля

Дію між тілами на відстані в багатьох випадках можна пояснити присутністю передаючих ланцюгів (теорія близькодії).

Теорія прямої дії на відстані безпосередньо через пустоту - теорія далекодії.

Ідея Фарадея полягає в тому, що електричні заряди не діють один на один безпосередньо. Кожний із них утворює навколо себе електричне поле. Поле одного заряду діє на інший, та навпаки. Максвел, користуючись ідеями Фарадея, теоретично довів, що електромагнітні взаємодії повинні поширюватися в просторі з кінцевою швидкістю.

Електричне поле - це особливий вид матерії, який існує незалежно від нас, від наших знань про нього навколо електричного заряду і має властивість діяти на інші заряди з деякою силою. Силовою характеристикою електричного поля є напруженість.

Напруженість - фізична величина, яка дорівнює відношенню сили, з якою електричне поле діє на електричний заряд, до значення цього заряду. Напруженість є векторною величиною. У Системі Інтернаціональній напруженість вимірюється в ньютонах, поділених на кулон. Напруженість поля точкового заряду прямо пропорційна цьому заряду й обернено пропорційна квадрату відстані між зарядом та точкою поля, в якій напруженість розглядається. У цьому випадку коефіцієнт пропорційності дорівнює 9•10⁹ньютон, помножений на метр квадратний і поділений на кулон квадратний.

Електричне поле неможливо побачити, тому використовують геометричну модель поля у вигляді силових ліній (ліній напруженості).

Безперервні лінії, дотичні до яких в будь-якій точці, через яку вони проходять, співпадають із вектором напруженості, називають лініями напруженості.

Силові лінії електричного поля починаються на позитивному заряді і закінчуються на негативному. Густина ліній більша поблизу заряду, де напруженість поля більша.

Електричне поле, напруженість якого однакова в усіх точках простору, називається однорідним.