Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола

Електричний струм - упорядкований рух заряджених частинок.

Електричний заряд можуть нести різні частинки: у металах - електрони, в електролітах - іони. За напрям електричного струму беруть напрям руху позитивних зарядів. Достатньою умовою існування електричного струму є наявність вільних зарядів та електричного поля.

Основною характеристикою електричного струму є сила струму. Сила струму - це фізична величина, яка характеризує електричний струм і дорівнює відношенню заряду, що проходить через поперечний переріз провідника за одиницю часу до цього часу. Сила струму вимірюється в амперах.

1 ампер - це така сила струму, при якій два прямолінійних паралельних провідники нескінченої довжини та малого перерізу в вакуумі на відстані 1 м один від одного взаємодіють із силою 2•10^-7 Н на кожній ділянці довжиною 1 м.

Напруга - величина, що характеризує електричне поле, тобто умови існування електричного струму.

У 1826 році німецький йчений Георг Ом помітив, що чим більша напруга в колі, тим більшою буде сила струму. Величину, яка пов’язує напругу та силу струму, називають електричним опором. Електричний опір - величина, яка характеризує протидію провідника електричному струму. За одиницю опору беруть 1 ом - це опір такого провідника, в якому при напрузі на кінцях 1 вольт сила струму дорівнює 1 ампер.

Досліди показують, що опір провідника залежить від його розмірів (довжини та площі поперечного перерізу) та матеріалу, з якого провідник виготовлено.

Залежність сили струму та напруги названо законом Ома для ділянки кола: сила струму прямо пропорційна напрузі й обернено пропорційна опору провідника.