Правопис м’якого знаку та апострофа

Правопис м’якого знаку

- після м’яких приголосних перед о в середині складу: сьомий, сльоза, дзьобати;

- після м’яких приголосних у дієсловах дійсного та наказового способів: пишуть, готується, погляньте, покиньте;

- у буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч- (в іменниках жіночого роду однини в давальному і місцевому відмінках і утворених від них прикметниках), що походять від -льк-, -ньк-, -ськ-: ненька - неньці, неньчин; Валька - Вальці - Вальчин. Якщо м’який знак є у формі називного відмінка, то він зберігається в усіх відмінках: брунька - бруньці, але жінка - жінці.

- у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: український, козацький, біленький, ріднесенький, свіжісінький, малюсінький.

- в іншомовних словах м’який знак вживається після м’яких д, т, з, с, ц, л, н перед й, я, ю, є, ї при роздільній вимові: мільйон, мільярд, Нью-Йорк, портьєра.

М’який знак не пишеться:

- після б, п, ф, м, в і ж, ч, ш, щ: голуб, насип, любов, сім, верф, ніж, січ, плющ;

- після р у кінці складу і слова: Харків, чотирма, лікар; виняток: Горький;

- між двома м’якими приголосними (крім л): людськість, літній, велетенський, сніг. Виняток: різьбяр, тьмяний і похідні від них: різьблення, тьмяніти;

- між двома подовженими приголосними: сіллю, маззю, ніччю, волосся, навчання, знаряддя;

- після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий) і -ств(о): кінський, селянство, тонший, корінчик.Виняток: женьшень, Маньчжурія;

- у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, -сц-, -сч-, що походять від -лк-, -нк-, -ск-: Наталка - Наталці, Наталчин, полянка - полянці, Параска - Парасці, Парасчин;

- у буквосполученнях зк, ск, що не є суфіксами: різкий, ковзко, плаский, порский;

- на межі складних числівників: п’ятнадцять, шістсот.

Уживання апострофа

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки [й + а; й + у; й + е; й + і], для позначення роздільної вимови твердих приголосних у таких випадках:

в українських словах:

1. Після б, п, в, м, ф: б’є, в’ється, в’ялий, п’ють, м’ятний, солов’ї, кав’ярня, полум’яний, пам’ять, Прип’ять, торф’яний.

2. Після твердого р у кінці складу: пір’я, сузір’я, матір’ю, бур’ян, у Причорномор’ї.

3. Після к в імені Лук’ян і похідних від нього словах: Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янов.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їхати, з’ясувати, об’єднаний, під’їзд, возз’єднання, між’ярусний, пів’яблука, дит’ясла.

в іншомовних словах:

1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш та г, к, х: об’єкт, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єра, торф’яний, Рив’єра, Монтеск’є, сек’юриті, В’єтнам, Х’юстон.

2. Після р у кінці складу: бар’єр, кар’єристи, Лур’є.

3. Після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктивіт, об’єктивний, суб’єкт, транс’європейський.

Апостроф не ставиться перед я, ю, є:

в українських словах:

1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ним стоїть приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, морквяний, святкувати, тьмяний, цвях, свято, духмяний, але черв’як, верб’я, торф’яний.

2. Після р на початку складу (я, ю, є позначають м’якість звука [р]): буря, буряк, борються, гарячий, дрючок, крюк, моряк, рябий, рясний, рятувати, Рєпін.