Власне українські слова. Синонімічне багатство

Власне українська лексика - це слова, що витворилися в українській мові після спільнослов’янської мовної єдності, засвідчені в історичних пам’ятках, художніх творах українського народу. Вони становлять основу української лексики і формують національні ознаки мови. До таких слів можна віднести: людина, держава, громада, приміщення, борщ, гай, будинок, свита, віхола, щоденник та багато інших. Їх легко виділити в такий спосіб: якщо слово не має виразних ознак запозичення і в російській мові перекладається іншим, то є підстави вважати його власне українським: хвиля, мрія, гарний, нишком, навпростець.

Власне українська лексика має:

• звукосполучення оро, оло, ере, еле: голова, берег, золото, город;

• початкове звукосполучення йе: єдин (один), єлень (олень), єлей (олія);

• іменникові суфікси -тель, -ство: учитель, мислитель, братство;

• префікси воз-, со-, пред-: воздвигнути, возлюбити, воздати, премудрий, преподобний;

• суфікси -ущ, -ащ, -ящ: трудящий, грядущий.

Українська мова запозичувала з інших мов слова та окремі елементи.

Запозичення йшли усним та писемним шляхом і в різні історичні періоди. Тому багато запозичень уже втратили ознаки своєї первісної мови і стали цілком українськими словами. Такими є грецизми: вишня, огірок, лиман, левада тощо. Тільки науковий етимологічний (за походженням) аналіз може показати, з якої мови прийшло слово і що воно в тій мові означало.

Більшість сучасних українських імен також є запозиченнями. Крім початкових звуків а, ф, грецькі запозичення можуть позначатися наявністю звукосполучень пс, кс (психолог).

Синоніми

Синоніми (від гр. synonymos - однойменний) - це слова, близькі за значенням, але різні за звучанням.

Залежно від відтінків значень, емоційно-експресивного забарвлення або можливостей поєднання з іншими словами, синоніми, що виражають єдине спільне для всіх слів поняття, об’єднуються в синонімічні ряди. Кожний такий ряд починається зі стрижневого слова, або домінанти - найуживанішого серед інших. Це слово зазвичай стилістично нейтральне, основне, найменш емоційно забарвлене й таке, що найтонше та найповніше виражає значення всього ряду: мати, матір, матуся, матусенька, ненька, мамочка, мамуня, мамуля; Олександр, Сашко, Санько.

Синоніми мають майже всі частини мови:

- іменник: обрій, овид, небосхил, небозвід, небокрай, небокруг, крайнебо, круговид, горизонт;

- прикметник: безмежний, безкраїй, безконечний, нескінченний, невимірний, неоглядний, неозорий, неосяжний, безбережний;

- дієслово: блукати, бродити, тинятися, вештатися, волочитися, волоктися, віятися, лазити, никати, мотатися, шлятися, плентатися, таскатися, бурлакувати, мандрувати, толочитися;

- прислівник: випадково, ненароком, несподівано, непередбачено, часом, помилково, випадком.

- числівник: два, пара, двійко, двічі, двоє, обоє;

- займенник - усякий, кожний; який, котрий.

- прийменник - біля, коло, край, при, побіля; з, із, зі.

- сполучник - наче, неначе, неначебто, нібито, ніби, мов, немов, немовби, немовбито;

- частка - майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не.

Фразеологічні синоніми: однакові, схожі, подібні - одним миром мазані; одного поля ягода; з одного тіста; однієї масті; обоє рябоє; який дід, такий його й плід; вугілля від сажі не біліше; один чорт - що собака, що хорт.

Синонімічні відношення існують не тільки між загальними, а й між власними назвами, об’єднуючись, проте, не спільним значенням, а віднесеністю до одного об’єкта позначення (переважно стилістичні синоніми): Еллада - Греція, Нідерланди - Голландія, Країна вранішнього сонця - Японія.