Повторення вивченого в початкових классах. Іменник. Велика буква і лапки в іменниках 

Іменник — це частина мови, яка означає назву предмета і відповідає на питання хто? або що?

Іменник називає конкретні предмети, речі, (стіл, хліб, яблуко, море, зошит), істоти (батько, учитель, артист, Микола), тварини, рослини (кінь, лев, соловей, жито), явища природи (сніг, ожеледь, веселка), ознаки, властивості (бідність, доброта, чемність), дії (боротьба, виховання, слухання), числові поняття (одиниця, десяток, сотня).

Іменник має граматичні категорії роду, числа й відмінка. 

 

Число іменника

Для розрізнення кількісних ознак є дві числові форми — однина і множина (зошит — зошити, поле — поля). Є іменники, які мають лише одну форму числа.

Уживаються тільки в однині:

- власні назви (Одеса, Донбас, Тарас Григорович Шевченко, Чумацький Шлях).

 

Назви істот і неістот

Іменники можуть означати назви істот (хто?) та неістот (що?).

До істот належать іменники, що називають:

- осіб (мати, дитина, людина, футболіст, викладач);

- тварин (теля, кіт, голуб, зозуля, змія, комар, шершень);

- міфологічних істот (мавка, домовик, демон, чорт);

- померлих (мрець, небіжчик, покійник);

- означення людей у переносному значенні (зірка, дуб, пень, довбня); 

Усі інші іменники є назвами неістот (кімната, метр, сміх, перемога, гурт, фінанси).

Зверніть увагу! Поділ іменників на істоти/неістоти не збігається з розрізненням живого/неживого в природі. Так, сукупність осіб: група, загін, хор, команда відносяться до неістот.

 

Іменники загальні і власні

За своїм смисловим значенням і граматичними властивостями іменники поділяються на дві групи: загальні і власні. 

Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять: книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорість тощо.

Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів. 

До власних назв належать: 

- імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Архімед, Цицерон;

- прізвиська тварин: Рябко, Барбос, Мурчик, Білий Бім Чорне Вухо;

- назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, Україна, Придніпров’я, Кривий Ріг, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;

- назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня», журнал «Сучасність», газета «Факти»;

- назви заводів, фабрик, пароплавів: завод «Більшовик», фабрика «Рошен», пароплав «Одеса»;

- назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України; 

- релігійні поняття: Матір Божа, Біблія. 

Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці).

Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт, браунінг, рентген, маузер, реглан, силует, донжуан.

Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.

 

Відмінки іменників

Під відмінками ми розуміємо граматичні форми слів, які показують різні за своїм значенням зв’язки їх з іншими словами в реченні. В українській мові розрізняють 7 відмінків. 

Називний відмінок є початковою формою слова і тому називається прямим відмінком. Усі інші відмінки називаються непрямими.

Називний — хто? що?

Родовий — кого? чого? до кого? до чого?

Давальний — кому? чому?

Знахідний — кого? що? про кого? про що?

Орудний — ким? чим? з ким? з чим?

Місцевий — на (у) кому? на (у) чому?

Кличний 

Уживання великої літери

З великої літери пишуться:

- Імена, по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми, назви божеств і міфологічних істот, дійових осіб, клички свійських тварин: Тарас Григорович Шевченко, Ярослав Мудрий, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), бог Ярило, Кий, Мура, Рябка, Русалка, Мавка.

- Назви держав, неофіційні назви: Україна, Республіка В’єтнам, Королівство Бельгія, Південно-Африканська Республіка, Сумщина, Галичина, Забужжя, Придніпров’я.

- Назви найвищих державних, урядових і міжнародних установ і посад: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки, Президент України, Президент США.

- Географічні та астрономічні назви (крім родових понять): комета Галлея, сузір’я Чумацький Шлях, гори Карпати, мис Челюскін, Кавказький хребет, Кривий Ріг, вулиця Ярославів Вал.

Зверніть увагу! З малої літери пишуться:

- слова, утворені від власних особових імен, прізвищ чи інших назв, ужиті в загальному значенні: донжуан (спокусник), обломов (ледар, нероба), рентген (назва апарата), френч (назва одягу), іван-чай (рослина);

- власні імена у формі множини в підкреслено негативному плані: сибіри, магадани, соловки (концтабори); герострати, гітлери, юди (зрадники).

 З великої літери пишеться тільки перше слово:

- У назвах державних, партійних, громадських, профспілкових установ як України, так й інших держав, міністерств України, навчальних закладів, договорів, угод: Збройні сили України, Народний рух України, Міністерство науки і освіти України, Київський національний університет будівництва і архітектури, Харківський тракторний завод, Гельсінкська спілка.

- У назвах країв, областей, районів: Хабаровський край, Київська область, Обухівський район, Солом’янський район.

- У назвах історичних епох, подій, знаменних дат, релігійних свят: Римська імперія, Вітчизняна війна, Новий рік, Великий піст, Зелені свята, День учителя.

-У назвах пам’яток архітектури, храмів, фортець: Києво-Печерська лавра, Стара фортеця.

-У назвах орденів, відзнак, що складаються з кількох слів (крім родових): орден Дружби народів, орден Почесного легіону.

Якщо така назва береться в лапки, то теж із великої букви пишеться тільки перше слово та власне ім’я, що входить до складу назви: медаль «За бойові заслуги», орден «Мати-героїня».

Назви посад, звань, учених ступенів тощо пишуться з малої літери: ректор, народний артист України, доктор наук.