Прислів’я, приказки, крилаті вирази, афоризми

Характерними ознаками прислів’їв та приказок є їх ідейний зміст і висока художня якість, а саме: стислість вислову, образність, метафоричність і віршована будова.

М. В. Гоголь підкреслював: «У прислів’ях наших… видно незвичайну повноту народного розуму».

Береженого Бог береже; на двох весіллях зразу не танцюють; багато галасу даремно; де охота, там і робота; краще солом’яна згода, ніж золота звада; бачить лиска, відкіль блиска; на колір і смак товариш не всяк; не все у середу Петра; не пхай носа до чужого проса; який пастух, така і череда; яке коріння, таке й насіння.

 

Джерелами української фразеології є: 

І. Професійні вирази, що набули метафоричного значення: сім раз одміряй, а один одріж (виникло серед кравців); грати першу скрипку (виникло серед музикантів).

ІІ. Вислови з античної культури: альфа й омега (початок і кінець), крокодилові сльози (удаваний плач), прийшов, побачив, переміг (переклад повідомлення Юлія Цезаря про перемогу); прокрустове ложе (заздалегідь приготований зразок); авгієві стайні (конюшні) — (сильне забруднення).

ІІІ. Переклади іншомовних прислів’їв та приказок: Кінець — ділу вінець. Якби молодість та знала, якби старість та могла (франц.). Тут собака закопана (нім.).

ІV. Влучні вислови видатних людей («крилаті слова»): Перемагати і жити. (П. Тичина). І дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер).

V. Біблійні та євангельські вирази, які вживаються в літературній мові: берегти як зіницю ока, стати притчею во язицех, Содом і Гоморра.