БІОГРАФІЯ  МАТЕМАТИКА

         БІОГРАФІЯ МАТЕМАТИКА
Евклід - один з найвидатніших старогрецьких математиків. Ніяких біографічних відомостей про його життя не збереглося. Відомо тільки, що на запрошення царя Птоломея Евклід приїхав у ІІІ ст. до н.е. в м. Александрію - резиденцію грецьких царів у Єгипті - і почав там працювати наглядачем славнозвісної бібліотеки. Бібліотека знаходилася в Музейоні - розкішному палаці, збудованому царем; в ній зберігалося понад 500 тис.сувоїв творів стародавніх філософів, учених і поетів. В Музейоні жили на повному державному утриманні учені, щоденне спілкування яких сприяло дальшому розвитку науки й культури стародавньої Греції.
В бібліотеці зберігалися й математичні праці учених - попередників Евкліда. Проте вони були розрізненими і несистематизованими. Учений довгі роки працював над упорядкуванням математичної спадщини минулих поколінь і створив велику працю, що складалася з 13 книг і названа „Начала”. Така назва обумовлювалася метою: викласти в строгій науковій послідовності головне, основне в математичних знаннях, що є грунтом для їх практичного застосування.
Спочатку Евклід сформулював п’ять аксіом про ознаки рівності і нерівності величин і п’ять постулатів, тобто вимог, додержання яких дає можливість виконувати всі геометричні побудови. На основі цих первинних незаперечних суджень, які приймаються без доведення, учений будує систему теорем, які вже доводить дедуктивно.
У першій книзі вміщено аксіоми й постулати, розглянуто теореми про властивості трикутників і чотирикутників, обчислення їх площ, а також геометрично доводиться теорема Піфагора.
У другій книзі розглядаються задачі на побудову алгебраїчних виразів. Властивості кола, його дотичних і хорд викладено в третій книзі, після чого розглядаються в третій книзі, після чого розглядаються правильні многокутники (четверта книга), загальна теорія відношень, зокрема двох відрізків (п‘ята книга) та подібність фігур (шоста книга).
Сьома, восьма, дев’ята і десята книги „Начал” містять матеріал, що стосується питань арифметики й алгебри. В одинадцятій книзі викладено початкові відомості з стереометрії (прямі й площини у просторі); у дванадцятій - розглядається відношення площ двох кругів, подано теореми про об’єми піраміди і призми, конуса і циліндра і, нарешті, в останній книзі (тринадцятій) висвітлено питання про відношення об’ємів двох куль і про побудову п’ятьох видів правильних многокутників, причому доводиться, що многокутників інших видів бути не може.
Створивши такий дедуктивний курс геометрії, Евклід переміг величезні труднощі в узагальненні і доведенні багатьох складних співвідношень між елементами площинних і просторових фігур, що виражаються числами. Ці труднощі посилювалися тим, що на той час ще не було створено буквеної символіки для позначення величин. У своїх працях Евклід позначав буквами точки, користувався рисунком, а математичні перетворення і доведення подавав писаною мовою, хоч йому доводилось часом оперувати в своїх викладках складними ірраціональними виразами, перетворювати і спрощувати їх.
В усі часи особливу увагу вчених привертав п’ятий постулат Евкліда. Багато видат-них математиків намагались довести його або рівнозначні йому твердження. Однак всі спроби доведення закінчувалися невдачами. Вони тривали доти, поки російський видатний математик М.І. Лобачевський (1792 - 1856 рр.) не довів, що п’ятий постулат Евкліда чи якесь інше, рівнозначне твердження довести неможливо.
Величезною заслугою Евкліда було те, що він засобами геометрії дослідив багато важливих питань арифметики і алгебри, а також створив дедуктивний курс геометрії, визначивши систему аксіом і постулатів для побудови такого курсу. Не дивно, що „Начала” Евкліда протягом двох тисяч років вважалися недосяжним зразком математичної завершеності і до ХVІІІ ст. нашої ери були основним посібником для школярів і студентів. Та й послідовність викладу матеріалу в сучасних підручниках систематичного курсу геометрії неістотно відрізняється від послідовності , встановленої видатним грецьким ученим.
„Начала” Евкліда зберігалися на віки як величний пам’ятник людині, обдарованість і могутній талант, дивовижна сила уяви і мислення якої залишалися невмирущими у скарбниці загальнолюдської світової науки і культури.
Невідомо також, коли і де помер цей вчений.