Главная » Статьи » Різне » Питання-Відповідь | [ Добавить статью ] |
В категории материалов: 6 Показано материалов: 1-6 |
Сортировать по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
У деяких місцях у пустелі з'являються маленькі, іноді більші ділянки родючої землі, неначе створені чарівником: невеликі ставки, криниці, городи і пальми, а між ними будинки. У таких оазах з давніх-давен жили селяни. Раніше такі зелені острови слугували місцем відпочинку для караванів, які тягнулися через пустелю, тут вони могли зупинитися і запастися водою. Річкові оази виникають поблизу таких рік, як Нігер і Ніл, проте типові оази розташовані в центрі пустелі. Вони виникають там, де ґрунтова вода підходить близько до земної поверхні. Найчастіше воду качають із криниць, іноді вона витікає із землі сама собою. Чи е в пустелі ґрунтові води ? У деяких місцях у пустелі під час розкопок натрапляють на воду. Іноді дощова вода збирається над водонепроникними шарами і утворює підземні озера, які близько підходять до земної поверхні. Проте такі родовища ґрунтових вод зустрічаються рідко, оскільки рідко йдуть дощі. Колись все було по-іншому. В льодовиковий період, тоді, як Північна Європа і частини Центральної Європи були вкриті товстими льодовиками, в сьогоднішній Сахарі панував досить м'який клімат із рясними дощами. Під землею у велетенських порожнинах, оточених стінами з гірських водонепроникних порід, як у плавальному басейні з бетонними стінами, накопичувалися величезні запаси води. Зверху такий природний басейн прикривала кам'яна кришка. |
З якою швидкістю рухаються айсберги ? Коли платформа шельфового льодовика сповзає в море, від неї зазвичай відколюються айсберги. Більшість із них дрейфують у полярному морі, аж поки — після кількох років мандрів — розтануть або опиняться в морському рукаві, де вони знову візьмуться кригою. Одного разу дослідники оглянули у пошуках айсбергів морську зону розміром із Швейцарію і нарахували там 30 000 айсбергів. У течії полярного моря айсберги дрейфують із швидкістю 13 кілометрів на годину. Це приблизно дорівнює середній швидкості бігуна на довгі дистанції.
Тундрою
називають порослі низькими деревами зони між північним лісовим кордоном і
північним полярним регіоном. Північна Скандинавія, Сибір та Аляска — тундрові
зони. Ці розлогі зони у півтора раза більші за Бразилію і покривають майже
десяту частину суші Землі. Кущі та дерева виростають тут лише до десяти
сантиметрів угору, проте їхнє гілля стелеться по землі на кілька метрів од
стовбура. В тундрі можна, так би мовити, гуляти по кронах дерев. |
Чому Вапняк пропускає дощову воду ? Вапняк так само водопроникний, як і будь-яка інша гірська порода. Дощові краплі, падаючи на землю, забирають із повітря щонайменші частинки вуглекислого газу. І, просочуючись крізь родючий ґрунт, дощова вода також збагачується вуглекислим газом. При цьому утворюється слабка кислота, вуглекислота. Чиста вода, отже, стає злегка вуглекислою мінеральною водою — а вуглекислота може розчиняти вапняк. Відбувається хімічна реакція, внаслідок якої вапняк перетворюється на речовину під назвою бікарбонат кальцію. В такий спосіб дощова вода поглинає вапняк. Один літр води може розчинити в породі один грам вапняку. За досить короткий термін у вапняковій породі з'являються спочатку пори, потім — тріщини і, зрештою, порожнини. Минає близько пів- мільйона років, перш ніж із тонкої тріщини утворюється порожнина діаметром один метр. Чому карстові території такі неродючі ? Типові карстові території часто схожі на неживі місячні ландшафти. Дощова вода швидко просочується крізь пори, отвори та тріщини, які вона сама вимила. Ґрунтових вод майже нема, бо під землею нема водонепроникних шарів. Самі назви закарстованих зон, розташованих високо у Східних Альпах, свідчать про те, що життя там немає: Мертві гори, Кам'яне море або Пеклові гори. Проте на деяких альпійських карстових територіях ростуть навіть хвойні дерева. Нижче розташовані карстові зони, такі, як Швабська Юра, вони зелені й родючі, проте коли селяни орють поля, леміш плуга скородить по вапнякових брилах. Орна земля тут кам'яниста, а гумусовий шар тонкий. Адже просочуючись у землю, дощова вода завжди несе із собою вглибину і ґрунт. Куди дівається вода, що зникає в землі ? Замість дзеркала ґрунтових вод у карстових зонах на глибині є дзеркало карстових вод. Річ у тому, що вода часто збирається в тріщинах і розколинах, які пов'язані одна з одною і в яких вода через це завжди має однаковий рівень. Зайва вода тече далі й утворює підземні ріки, котрі з шумом течуть велетенськими проходами та величезними печерами. В якому місці знову з'явиться зникла в землі ріка, можна визначити, виливши у воду фарбу. У турецькій гірській системі Тавр було забарвлено воду в одній ріці. Потім з'ясувалося, що її вода знову вийшла на поверхню через 40 кілометрів. При цьому вона перетнула все гірське пасмо. |
Як рослинам у лісі Вдається отримувати достатню кількість світла ? Рослини безпосередньо залежать від сонячного світла. На відміну від тварин, які вбирають енергію опосередковано (через рослини та інших тварин), рослинам енергія передається безпосередньо від Сонця. Вони отримують своє харчування переважно зі світла, води й повітря. Тому зелені рослини передусім так сильно залежать від сонячного світла. Якщо тварини борються одне з одним за їжу, то рослини борються за ліпші місця під Сонцем. У наших вітчизняних листяних лісах це особливо добре можна спостерігати. Тут листя дубів, буків та інших високих листяних дерев забирають найбільшу частину сонячного світла. Вони ростуть так високо і розкидають свою крону так широко, підставляючи її просто під Сонце, що перехоплюють, можливо, найбільшу кількість сонячного світла і, мабуть, найпряміші промені Сонця. Ярусом нижче сонячного світла менше. Тут, під листяним дахом, живуть рослини, які можуть існувати і в тінистій частині лісу, поглинаючи залишки сонячного світла. За що рослини борються одна з одною ? Рослини, як і тварини, перебувають у постійній конкурентній боротьбі, в якій використовують вигадливі методи. На відміну від тварин рослини, звісно, борються не за тверду їжу, а за сонячне світло, воду, за місце і за ґрунт, багатший поживними речовинами. Проте принцип лишається тим самим: природа виробляє живих організмів більше, ніж може їх прогодувати. Інакше кажучи, більшість молодих рослин або тварин лишаються «за бортом». Вони чахнуть, гинуть від голоду або вмирають з інших причин. А ті, що ліпше за інших пристосувались до навколишнього світу, живуть і розмножуються. І з їхніх нащадків також лише небагатьом вдається досягти віку зрілості. |
Чому Гольфстрім без солі не функціонує Якби не було незначних відмінностей у вмісті солі в північних і південних районах Атлантичного океану, ми, європейці, взимку, мабуть, добряче змерзли б. Тоді у нас було б так само холодно, як у Сибіру. Річ у тім, що помірно вологою і прохолодною зимовою погодою ми зобов'язані могутній теплій течії в Атлантичному океані під назвою Гольфстрім, яка омиває береги північних європейських країн і також нагріває повітря у Хінтерланді. Цей велетенський водний насос може працювати тільки тому, що у Північній Атлантиці, в районі Ісландії, зіштовхуються потоки води з різним вмістом солі. Тепла й солона океанська течія, яка дарує нам м'який клімат, частково походить з Мексиканської затоки (в буквальному перекладі слово «Гольфстрім» означає «Течія затоки»). А переважна частина теплих мас води, що течуть у напрямку Північної Європи, походить з Індійського океану. Тепла течія огинає південний мис Африки, проходить уздовж африканського узбережжя, піднімається вгору й доходить до Ісландії. Тут ця тепла течія зникає, в буквальному розумінні вона тоне. Де знаходиться найбільший водоспад на Землі ? У районі Ісландії теплі, багаті на сіль морські течії зіштовхуються з холодною водою, яка солі містить трохи менше. До того ж і повітря тут досить холодне. Теплі течії від зіткнення, з одного боку, із цим повітрям, а з іншого — з холодною водою, дуже різко охолоджуються. Завдяки порівняно високому вмістові солі водні маси Гольфстріму досить важкі, тому вони опускаються на глибину. Потоки води стрімко йдуть на глибину від трьох до чотирьох кілометрів. Це явище можна собі уявити як велетенський підводний водоспад. Щосекунди тут падає вниз, на морське дно, приблизно 17 мільйонів кубічних метрів води. Це в двадцять разів більше за ту кількість води, яку всі ріки та струмки Землі, разом узяті, одночасно вливають у море. Повільно, але з непереборною силою ця охолоджена глибинна вода тече назад у Південну Атлантику і в Тихий океан. Що тягне Гольфстрім на північ ? Водні маси Гольфстріму, які перед Ісландією зникають з верхніх морських шарів і стрімко йдуть у глибину, повинні, звичайно, поповнюватися. Поповнення надходить із теплими поверхневими течіями. Цей велетенський водний насос діє як ескалатор. Нагорі, біля Ісландії, вода Гольфстріму зникає. Через океанські глибини вона повертається назад, знову з'являється у жарких регіонах, і подорож океанами повторюється. |
Що було б, якби моря Випарувалися ? Моря земної кулі містять величезну кількість води, що становить 1,4 мільярда кубічних кілометрів — це 1400 мільйонів кубів води з ребром завдовжки відповідно один кілометр. Якби ці неймовірні маси води випарувалися, тоді лишилася б величезна гора з солі та металів. Самого лише золота в цій масі було 614 мільйонів тонн, а срібла — 420 мільйонів тонн. Але переважно сухі залишки океанів складалися б із солі. Рівномірно розподілена по всій поверхні Землі, сіль морів утворила б шар завтовшки 150 метрів. Що відбувається, коли льодовики тануть ? На Землі завжди одна й та сама кількість води. Коли стає холодніше, льодовики ростуть. Сніг на тильному боці льодовика — морського походження, і саме такої кількості води не вистачає в морі. Отже, рівень моря стає нижчим. У льодовиковий період у морях було набагато менше води. А коли льодовики починали танути, в ріки й моря стало надходити більше води. Сьогодні людство заклопотане тим, як попередити забруднення повітря, щоб у космічний простір відбивалася достатня кількість тепла. Бо якщо на Землі станеться загальне потепління («тепличний ефект»), то льодовики, наприклад, на полюсах почнуть танути. Внаслідок цього рівень моря підніметься на кілька метрів, — а цього достатньо, щоб затопити чимало прибережних низин. За повного станення полярних льодовиків рівень моря може піднятися навіть на 60 метрів. Це призведе до надзвичайної катастрофи. |