БІОГРАФІЯ МИКОЛИ ЛОБАЧЕВСЬКОГО
Микола Іванович Лобачевський народився 1 грудня 1792 року у Нижньому Новгороді у родині повітового землеміра. В 1797 році помер його батько, і його мати разом з трьома синами переїхала до м.Казані. В Казані Микола Іванович закінчив гімназію і в 1807 році вступив до Казанського університету. Математична обдарованість Лобачевського виявилась у студентські роки. Професор математики Бартельс звернув увагу на особливі здібності студента і вирішив працювати з ним додатково вдома чотири години на тиждень.
Після закінчення університету в 1814 році Лобачевському було надано звання ад’юнкта, а через два роки він був обраний професором і з цього часу починається його тридцятирічна професорська діяльність в рідному університеті. У 1827 році рада університету обрала М.І.Лобачевського ректором. Молодий ректор користувався великою повагою і авторитетом серед професорів і викладачів; до студентів він ставився уважно, сердечно і завжди задовольняв їх справедливі бажання.
Поряд з многогранною викладацькою роботою Лобачевський провадив наукові дослідження в галузі геометрії, що зрештою привело його до створення нової „неевклідової” геометрії.
Велика історична заслуга М.І.Лобачевського полягає в тому, що він збагнув недоцільність і непотрібність доведення V постулату, який найвидатніші вчені-математики намагались довести протягом 2 тис. Років. Цей постулат у теперішньому формулюванні читається так: „Через точку С, що лежить поза даною прямою АВ, можна провести лише одну пряму, паралельну даній прямій”
М.І.Лобачевський вирішив цей неприступний постулат замінити іншим, а саме: „У площині через точку С, яка лежить поза прямою АВ, можна провести більше як одну пряму, кожна з яких не зустрічається з АВ”.
Постулат, введений Лобачевським, на перший погляд здається зовсім простим і зрозумілим. Проте при глибокому аналітичному дослідженні за його допомогою нових галузей геометрії постає зовсім інша картина: перед Лобачевським відкрився новий світ, з’явилися нові перспективи для досліджень і висновків. Стався цілий революційний переворот у геометрії. Лобачевський створив нову науку, яку він спочатку назвав „уявна геометрія” і яку тепер називають просто „неевклідова геометрія”.
Цікава історія відкриття Лобачевським нової геометрії. Будучи професором математики фізико-математичного факультету Казанського університету, він у 1823 році упорядкував читані ним лекції і підготував доповідь з геометрії, сподіваючись, що вона буде надрукована і стане посібником для студентів. Але тодішні вчені-математики (професор Фусс) дали негативний відзив на цю доповідь, і вона просто зникла. У 1826 році 23 лютого Лобачевський читає на засіданні ради фізико-математичного факультету нову доповідь: „Стислий виклад принципів геометрії з точним доведенням теореми про паралельні лінії”, написану французькою мовою. Він просив надрукувати її в „Учених записках університету”. Але й ця доповідь зникла (потім з’ясувалося, що її передали в архів). Тоді ніхто не знав, що саме в цій доповіді М.І.Лобачевський виклав своє велике відкриття. Незважаючи на такі перешкоди, Лобачевський не складає зброї і пише нову статтю, яка в 1829 році була надрукована в журналі „Казанський вісник” під заголовком „Начала геометрії”.
Найвидатніші математики Росії того часу не зрозуміли нових ідей у геометрії і не визнавали створеної Лобачевським нової науки. Незважаючи на загальну несприятливу критику його геометрії в тодішній Росії, Лобачевський ще з більшою енергією продовжує свої дослідження, удосконалює виклад і популяризує нову геометрію. Будучи вже сліпим, в останні роки свого життя, Лобачевський продовжує працювати над своєю працею, яку він назвав „Пангеометрія”, доводячи свої міркування до повної логічної завершеності.
Помер М.І.Лобачевський 12 лютого 1856 року. Тільки після його смерті вчені-математики зрозуміли велич його відкриття. Дослідження М.І.Лобачевського принесли йому світову славу. Він став у перші ряди найвидатніших математиків світу.