БІОГРАФІЯ МАТЕМАТИКА
Нільс_Генрік Абель народився 5 серпня 1802 року у сім’ї сільського пастора селища Фіней поблизу столиці Норвегії Осло. Ще будучи учнем школи, що існувала при кафедральному соборі столиці, він самотужки вивчив вищу математику і почав самостійно розробляти деякі нові питання математики. Одну з його учнівських робіт направили в Датську академію наук, і працівники її відзначили виняткові математичні здібності Нільса.
На час закінчення кафедральної школи помер батько Абеля, і юнак залишився без усяких коштів на існування. Однак він вступив до столичного університету. Стипендій тоді там не сплачували, але надавали місце у гуртожитку. Щоб здобути кошти на існування, Нільс давав приватні уроки з математики, а ночами просиджував за своїми роботами.
Університет клопотав перед урядом про призначення стипендії талановитому студентові, але справа зволікалася. Тоді кілька професорів почали з власної заробітної плати забезпечувати юнака невеликою стипендією. Тільки в 1824 році, коли він уже закінчував університет, уряд тимчасово призначив йому стипендію для продовження навчання у закордонних університетах.
У вересні 1825 року Абель виїхав за кордон. Його роботами дуже зацікавилися математики Берліна. Кілька статей він залишив новим німецьким друзям для опублікування в математичному журналі, що почав тоді там видаватися, а сам через Австрію і Італію поїхав у Париж.
У столиці Франції молоді математики схвально поставилися до робіт Нільса, всіляко допомагали йому ознайомитися як з визначними історичними пам’ятками французької столиці, так і з найновішими працями з математики. Однак бажання молодого вченого особисто відвідати видатних академіків-математиків, показати їм свої роботи і порозмовляти з ними не привело до успіху.
Абель тільки й домігся того, що наприкінці жовтня 1826 року секретар Академії доповів на засіданні про подання норвезьким математиком великий мемуар. Учасники засідання доручили академікам Лежандру і Коші ознайомитися з рукописом і дати про нього писаний висновок. Однак ішов час, закінчувався дворічний термін закордонного відрядження, а ніякої відповіді чи відзиву Паризької академії про подану роботу Нільс не одержував. Так і не дочекавшись чогось певного, він змушений був весною 1927 року повернутися на батьківщину.
Абель сподівався на якусь постійну посаду в університеті, однак вільних місць не було. Йому запропонували читати лекції з астрономії і теоретичної механіки, заміщуючи одного професора, який виїхав у тривале наукове відрядження з експедицією у Сибір. Нільс змушений був згодитися, щоб хоч трохи поліпшити своє матеріальне становище.
Тим часом статті Абеля одна за однією почали друкуватися в німецькому математичному журналі. Вони поступово привернули увагу до себе всіх видатних математиків Західної Європи. Про Нільса заговорили як про видатного вченого, що торує нові шляхи у розвитку математичної науки. Німецькі друзі запрошували його на пристойну посаду в Прусську академію наук, але молодий учений залишився патріотом своєї батьківщини, не хотів відмовлятися від взятого на себе зобов’язання заміщати відсутнього професора, і відхилив пропозицію переїхати на роботу в Берлін.
Про злиденне, незабезпечене життя молодого вченого від німецьких друзів Абеля довідалися й французькі вчені. Троє академіків звернулися з листом до короля Швеції, владі якого підпорядковувалася тоді Норвегія. В листі вони просили надати Нільсу Абеля посаду, що відповідала б його здібностям, або призначили пристойну стипендію до одержання такої посади. Однак лист учених так і потонув у морі інших паперів королівської канцелярії.
Злиденне життя і напружена творча праця згубно позначилися на здоров’ї Абеля. Зимовими канікулами 1828 року, всупереч забороні лікаря, він поїхав до своїх друзів у сусіднє місто Фроланд. Від простуди під час подорожі саньми у лютий мороз у нього відновився туберкульоз легенів. Незважаючи на дбайливі турботи друзів, слабий організм Нільса не переміг хвороби. Він помер 6 квітня 1829 року, коли йому не було ще й повних 27 років. У Фроланді його поховали на міському кладовищі біля кірхи, а через деякий час друзі спорудили на могилі вченого скромний пам’ятник.
Нільс-Генрік Абель розробляв такі складні питання математичної теорії, які були доступними за його життя дуже незначному колу математиків. Тільки в наступні роки незалежно оцінено його видатні праці.
Небагато знайдеться вчених, чиє ім’я так тісно пов’язувалося б з багатьма поняттями і методами сучасної математики. Ім’я видатного математика житиме вічно, бо вічна і прекрасна та наука, якій він віддав своє короткочасне й прекрасне життя.

ІІ. МАТЕМАТИЧНІ ФОКУСИ
На стіл кладеться три паперові картки. На першій написано число 3, на другій 5, а на третій 8. до столу підходить троє учнів - А. Б і В, беруть по одній картці і ховають їх у кишені.
Після цього дається завдання учневі А помножити своє число на 2, учневі Б - на 10, учневі В - на 11. потім учні визначають суму трьох знайдених чисел і повідомляють її.
Потрібно відняти це число від 176 і поділити різницю на 9. Частка - число, яке взяв учень А, остача - число, яке взяв учень Б, тоді В узяв третє число.