БІОГРАФІЯ МАТЕМАТИКА
Софія Василівна Ковалевська народилася 15 січня 1850 року в Москві. Батько її В.В.Круковський був військовим; у 1858 році в чині генерала артилерії вийшов у відставку і оселився в своєму маєтку в с.Палібіно (В.Луки).
Навчання дітей (їх було троє) проходило дома під керівництвом запрошеного вчителя. Маленька Соня серед інших дітей нічим особливим не відрізнялась, але в навчанні виявляла особливу наполегливість. Читати вона навчилася сама, розбираючи великі букви заголовків газет; не знаючи формально ще чотирьох дій арифметики, вона розв’язувала задачі, які значно перевищували набуті нею теоретичні знання. Спостерігаючи особливий потяг до навчання, учитель змушений був дати їй курс арифметики французького автора Бурдона, а пізніше - і курс алгебри того самого автора; ці книжки призначалися для студентів вищих шкіл Парижа.
У геометрії Соня часто знаходила свої власні шляхи в доведенні деяких теорем, чим немало дивувала свого вчителя. Тригонометрію і фізику вчила також сама. Було це так. Сусід по маєтку професор Тиртов подарував родині Круковських власний твір „Курс фізики”. Соня негайно взяла цю книжку і з властивою їй наполегливістю почала вивчати. У підручнику зустрілися невідомі їй слова - синус і косинус, тангенс та інші, але вчитель не пояснював цих понять, вважаючи це надто передчасним. Соня не турбувала більше свого вчителя і сама розібралася в цьому з достатньою глибиною. З елементами вищої математики вона теж ознайомилася сама. Дитяча кімната була обклеєна старими паперами, що зберігалися на горищі. Серед них виявилися літографовані лекції з вищої математики професора Остроградського, за якими вчився колись батько Соні. Вона цілими годинами розбирала невідомі формули і рисунки, намагаючись зрозуміти суть викладеного. Пізніше, вивчаючи вищу математику, Соня пригадувала вивчене раніше, як давно їй відоме. У цей час їй було всього 14 років.
Закінчила освіту і одержала атестат зрілості Софія Василівна в Петербурзі. Вона мріяла про вищу освіту, але здійснити це в Петербурзі було неможливо - в царській Росії жінок до вищих шкіл не допускали. З великими труднощами Софії Василівні після одруження з В.Ковалевським пощастило виїхати за кордон до Німеччини і вступити до університету в м.Гейдельбургу. закінчивши університет, вона переїхала до Берліна і почала приватно працювати, власне продовжувати освіту, у відомого на всю Європу професора математики Вейєрштрасса. Через п’ять років Софія Василівна одержала ступінь доктора філософії (в це поняття тоді включалась і математика).
Вона рвалася на батьківщину. Але тут чекали її тяжкі розчарування. Жодної роботи відповідно до своєї підготовки вона знайти не змогла: жінкам у вищих учбових закладах працювати було заборонено. Зневірившись у своїх сподіваннях, Софія Василівна прийняла запрошення ради університету м.Стокгольма (Швеція) і в 1883 році виїхала туди на постійну роботу на посаду приват-доцента. Згодом їй надано було звання і посаду професора. Працювала вона там до останніх днів свого життя.
Блискучі успіхи в науковій діяльності, світова слава не могли затамувати її душевних страждань - вона була самотня серед чужих людей. У 1889 році вона робить ще одну спробу знайти відповідну роботу на батьківщині і приїздить до Петербургу. Науковий Петербург зустрів її з ентузіазмом і гордістю, вітаючи жінку-професора, що так уславила російську науку. Але офіційний Петербург зустрів її холодною мовчанкою. Їй не дозволили навіть бути присутньою на звичайному засіданні Академії наук. С.В.Ковалевська остаточно і вже назавжди покинула Петербург і виїхала на свою, як вона говорила, другу батьківщину - Швецію, де її високо шанували, любили і поважали.
 Софія Василівна любила подорожувати по різних країнах Європи. Особливо любила вона Італію і південь Франції. Коли вона поверталась з однієї з таких подорожей восени 1890 року, на шведському кордоні їй довелося під холодним дощем деякий час чекати поїзда. Вона дуже промокла, застудилась і приїхала в Стокгольм хворою. Лікарі встановили, що вона хвора на гнійний плеврит, але допомога їх не дала бажаних наслідків. 10 лютого 1891 року Софія Василівна померла. Її поховали на „новому кладовищі” на пагорбі Ландхаген біля Стокгольму.