ІСТОРІЯ СИСТЕМИ ЧИСЛЕННЯ
Розвиток первісної людини звичайно розпочався із розвитку мови. Але поряд із мовою виникли жести, і так звана „система жестів”. Знаками на піску, зарубками на деревах мисливець показував своїм рідним напрямок руху. Звичка до такої мови досить рано визвала у житті різні способи запису кількості.
Розвивалося господарство, а також почався обмін між собою різними предметами. Доводилося не тільки їх рахувати, а й запам’ятовувати кількість. Спочатку пальці були єдиним предметом, за допомогою якого рахували. Потім почалися зарубки на палиці, камінці і т.д. Ясно, що перша система числення була п’ятіркова.
Коли розвинулась писемність, кожне число записували цілим словом, а потім появилися ієрогліфи. До речі, ієрогліфи запису чисел до наших днів ще залишилися у Китаї та Японії. Там до цих пір поряд із числами вживають ієрогліфи.
Перші цифри, записані ієрогліфами, появилися 3300 років до н.е.
Після ієрогліфів письмо змінилося на ієгротичне (за допомогою алфавіту). Ця система числення поряд із ієрогліфами появилася у древньому Єгипті 2000 років до н.е.
На Русі також користувалися алфавітом та різними позначками.
Наприклад, 10 карбованців - , 1 карбованець - , 10 копійок - Х, копійка - 1, четвертак - ---- .
Із усіх старовинних нумерацій до нас дійшла римська нумерація, якою ми користуємося. Багато спільного з римською системою числення має, так звана, атична система, яка відноситься до VІ ст. до н. е.
Всі ці системи були непозиційними. Перша позиційна система була у древніх вавілонян - шестидесяткова (2000 років до н.е.). Ця система зіграла велику роль у математиці та астрономії. Її сліди залишилися до цих пір у поділі кутів та часу.
Вавілоняни записували всі числа від 1 до 59 по десятковій системі при допомозі побудові двох „клинів”. Число 60 зображалося так же як і 1 і являлося одиницею вищого розряду, просто зображалося воно більшими розмірами.
Ми сьогодні користуємося десятковою індійською системою числення. На жаль, нам мало відомо, як і коли в Індії появилися ці цифри. Знаємо лише, що їх запозичили араби і з тих пір система називається арабською і цифри арабськими.
У Європі ця система згадується ще з І століття нашої ери. Переконливим прибічником її був італійський математик Леонардо Пізанський (1180 – 1240).
У ХІІ ст. нова нумерація появляється і на Русі, хоча православна церква зустріла її в штики і називала безбожною і відьмацькою. Причини такі: арифметичні дії додавання і віднімання стали простішими і зрозумілими для людей, їх стало важче дурити, а для церкви це стало невигідно.
І все ж найбільше ця система числення розширилася на Русі при царі Петрі І. Навіть монети, які при ньому появилися, стали з індійською нумерацією.