Чому Гольфстрім без солі не функціонує 

Найкоротша лінія між двома точками — пряма. Це стосується також річок і струмків. Попри це, вони течуть по місцевості звиваючись, навіть якщо місцевість рівна і на шляху їм не зустрічається пагорбів або якихось інших перешкод. Вигини річища рівнинних річок нази­ваються меандрами. (Меандр — дуже звивиста ріка на Близькому Сході.) Чому ж ріки, яким ніщо не заважає і які ніхто штучно не пе­регороджує, течуть по місцевості звиваючись? Причина така: будь- яка звивина починалася колись як зовсім невеликий поворот, оскільки жодна місцевість не є аж така рівна, щоб на ній не могли відбуватися такі незначні зміни напрямку. Проте вже в цьому не­значному повороті ріки закладено все для того, аби він став звивиною або закрутом. Вода, яка робить у своїй течії поворот, поводиться точ­но так само, як машина, що робить поворот: збільшується тиск на зовнішній бік. Тому вода з зовнішнього боку на повороті тече швид­ше. А оскільки з зовнішнього боку вона тече швидше, то розмиває бе­рег і, як і раніше, тисне на зовнішній бік повороту. З внутрішнього боку, навпаки, вода тече повільніше. Частки, що перебувають у завислому стані — пісок, шматочки рослин і подібні речі — встига­ють тут осісти. Таким чином, з зовнішнього боку ріка «себе з'їдає», а з внутрішнього боку — створює. З часом невеликий поворот

перетворюється на справжній закрут. У певний момент закрут стає такий великий, що у найвужчому місці вода пробивається наскрізь і тече прямо. Колишній закрут ріки висихає. Але коли-небудь і в ново­му прямому річищі ріки невеличкий вигин перетворюється на новий закрут. Так струмки та ріки постійно змінюють свою течію.

Яка ріка на Землі нжогутніиіа ?

Не встановлено, яка з двох рік фактично довша і найдовша на Землі, але абсолютно точно визначено, що наймогутніша ріка — Амазонка. Щосекунди вона відправляє в море до 200 000 кубічних метрів води — в 60 разів більше, ніж Ніл. Стрімка течія просуває потоки прісної води на 180 км в Атлантичний океан. З літака мож­на добре роздивитися, як далеко простягаються в океан жовто-ко­ричневі замулені потоки води.

Чому не моЖна сказати точно, яка ріка на Землі найдовша ?

Ніл або Амазонка — одна з цих двох рік найдовша на Землі. Проте яка ж саме, можна визначити залежно від того, як вимірювати. Ніл, наприклад, після зведення на ньому Асуанської греблі втратив кілька десятків кілометрів довжини. Там, де раніше протікала, зви­ваючись, ріка, утворилось велетенське водосховище. Якщо при вимірюванні довжини ріки враховувати довжину зниклих у водо­сховищі звивин, то довжина Нілу становить 6671 кілометр. А якщо вимірювати тільки її сьогоднішню довжину, то Ніл значно корот­ший. Складність у вимірюванні довжини Амазонки полягає в тому, що в неї не одне гирло, а кілька. Якщо включити у довжину най­дальше гирло, то вийде 6750 кілометрів. Проте чимало географів вважає, що це гирло можна віднести до іншої ріки і що Амазонка насправді не така довга.

Глибина якої ріки сягає 124 метрів ?

У Амазонки велетенський басейн. Адже в неї стікається наземна прісна вода половини південноамериканського континенту і зони тропічного лісу. Місцями глибина Амазонки сягає 124 метрів, у пониззі в середньому — 17 метрів. Жодна інша ріка не має такої ве­ликої кількості приток, а саме — 15 000. Причому чотири з них довші, ніж Рейн; а одна з них, Мадейра, довжина якої 3400 км, на 550 км довша від Дунаю. Отже, Мадейра — найдовша ріка, що впадає не в море, а в іншу ріку.

Де знаходиться найглибша долина світу ?

Найглибша долина світу у Східному Тибеті: між двома горами-ве- летами — Намча-Барва заввишки 7756 метрів і Яла Пері заввишки 7282 метри — на висоті 2400 метрів над рівнем моря тече ріка Яр- лунг Цангбо. Її каньйон знаходиться на глибині близько п'яти кілометрів. Дві вершини, між якими протікає ріка, перебувають на відстані всього 21 км одна від одної. Точні обміри долини були зроблені тільки 1993 року групою американських дослідників. Першим іноземцем, який на початку XX століття виявив цей віддалений куточок Землі, був англійський ботанік.

Яка ріка пустелі створила Великий Каньйон ?

На відміну від Нілу, який створив у пустелі Сахара рівну й широку долину завглибшки щонайбільше 350 метрів, ріка Колорадо на південному заході США буквально зникає в землі. Протягом мільйонів років вона підточувала скелясті гори, створюючи свій каньйон: Великий Каньйон завдовжки 446 км, завширшки у най- ширшому місці 25 км і завглибшки до 1600 метрів. У багатьох місцях скелясті стіни спускаються до ріки майже вертикально. Самої ріки майже не видно. Тільки якщо стати на край Великого Каньйону, можна побачити ріку Колорадо, котра, наче маленький струмок, майже на двокілометровій глибині пробирається між скелями.

Який каньйон завглибшки майже такий самий, як і завширшки ?

Каньйон — це глибока річкова долина з високими крутими схилами. У більшості каньйонів, таких, як Великий Каньйон або знаменитий Колка-Каньйон у Перу, що мають глибину понад один кілометр, ши­рина значно перевищує глибину. Навпаки, каньйон Вікос на північ­ному сході Греції здається дуже вузьким і тому справляє незвичне враження. Насправді ж він завглибшки всього лише 900 метрів, а завширшки від краю до краю лише близько кілометра.

Гімалайський масив підноситься там, де плити індійського субкон­тиненту (раніше ізольованого) наштовхуються на азіатські плити. Рух субконтиненту триває, тому гори там із плином часу стають вищі. Гірський Тибет за два мільйони років виріс на три кіломе­три. Цим також пояснюються загадкові знахідки викопних тва­рин. Так, наприклад, були знайдені скам'янілі залишки коней у горах, де ці тварини просто не змогли б жити. Розгадка полягає в тому, що коні прискакали туди через степи, коли Тибет тоді був значно нижчий.

Яка проблема виникає у кухарів високо в горах ?

Вода починає кипіти при температурі 100 градусів за Цельсієм — щоправда, тільки на висоті рівня моря. В горах вона закипає трохи раніше. І це пов'язано з тим, що тиск повітря знижується в міру підйому вгору. (Тиск повітря — це вага повітря, яке нас оточує і тисне на нас. Чим вище ми перебуваємо, тим менше тисне на нас повітря.) У кухарів на високих гірських вершинах виникає проблема — як зробити воду достатньо гарячою для того, аби їжа зварила­ся. Річ у тім, що вода не може сягати температури вищої, ніж та, при якій вона кипить. Потім вона просто починає випаровуватися і бук­вально розчиняється у повітрі. А у високогірних кухнях — напри­клад, у Гімалаях — вода нагрівається лише до 80 градусів. Раніше цю проблему розв'язували двома способами. Зазвичай тибетці їли ячмінну кашу під назвою тсемпа. Для її приготування використову­вався розмелений, а потім обсмажений ячмінь. Таке обсмажене грубе борошно може зваритися і при нижчих температурах води. У англійців, які жили в колонії біля підніжжя Гімалаїв, був інший спосіб приготування їжі. Британські армійські кухарі користували­ся таблицями, в яких зазначалося, як довго має варитися яйце на тій чи іншій висоті над рівнем моря, аби воно зварилося некруто. (Якщо в звичайних умовах для того, щоб отримати некруте яйце, треба варити його три хвилини, то на висоті 4000 метрів над рівнем моря для цього потрібно 15 хвилИн.) Третій варіант — суто сучасний. Можна використати скороварку. В такій каструлі вода, яка перетво­рюється на пару, створює свій власний високий тиск. При цьому точка кипіння води — близько 120 градусів: рис у каструлі сильно нагрівається і швидше вариться.