З якою швидкістю рухаються айсберги ?

Коли платформа шельфового льодовика сповзає в море, від неї за­звичай відколюються айсберги. Більшість із них дрейфують у по­лярному морі, аж поки — після кількох років мандрів — розтануть або опиняться в морському рукаві, де вони знову візьмуться кри­гою. Одного разу дослідники оглянули у пошуках айсбергів морсь­ку зону розміром із Швейцарію і нарахували там 30 000 айсбергів. У течії полярного моря айсберги дрейфують із швидкістю 13 кіло­метрів на годину. Це приблизно дорівнює середній швидкості бігу­на на довгі дистанції.

Як далеко моЖуть Відпливати айсберги ?

Більшість атлантичних айсбергів утримуються течіями їхнього рідного моря. Під час сильних бур може статися так, що вітер від­носить айсберг на північ і відправляє його в подорож через антарк­тичну конвергенцію. Великим айсбергам іноді навіть вдається дістатися до тропічних вод. Найдовша подорож, яку коли-небудь здійснював айсберг, відбулася 1894 року. Тоді айсберг був виявле­ний посеред Атлантичного океану на рівні Ріо-де-Жанейро.

Як Визначають Вік айсберга ?

Є три основні групи айсбергів. Так звані столові айсберги — це нові айсберги, які лиш недавно відірвалися від шельфового льодовика. У них іще плоска рівна поверхня. З часом під дією сильних вітрів їхні поверхні набувають незвичайних форм. На них з'являються кри­жини у вигляді голок, пірамід, зубців і печер. Ці айсберги середньо­го віку називаються «нерівними». «Круглі айсберги» — найстаріші. Вітер згладжує на них зубці та гострі виступи й лишає тільки круглі форми, і тоді айсберг стає схожий на кругляк.

Коли айсберги перекидаються ?

Старі айсберги іноді несподівано перекидаються. Це відбувається в тому разі, якщо підводна частина айсберга тане більше, ніж та час­тина, яка вивищується над водою. Тоді центр ваги айсберга пе­реміщується нагору, і айсберг перевертається.

Як швидко росте льодовий пояс узимку ?

Велетенський льодовий пояс навколо Антарктиди збільшується і зменшується залежно від пори року. Найбільших розмірів він сягає у вересні, коли приходить антарктична весна. За полярну ніч, що триває півроку, лід на морі щодоби збільшується на площу, яка дорівнює площі Австрії. Щодоби льодовий пояс навколо Антаркти­ди відсувається в море на чотири кілометри. Площа криги, що утво­рюється кожної зими, більша, ніж увесь антарктичний континент. Улітку вона знову тане, а восени зникає зовсім.

Як з морської Води утворюється лід ?

Солона вода антарктичних водойм починає замерзати при темпера­турі мінус 1,8 градуса. Зледеніння у спокійних водах розпочи­нається з того, що з'являється шуга і льодова каша. Спочатку на поверхні утворюються маленькі кристали льоду, які з'єднуються в більші утворення — голки або пластинки. Ця суміш із льоду та во­ди називається шуга. Поверхня води здається маслянистою і баг­нистою. Коли вітри збовтують воду, шуга і вода перемішуються і утворюється льодова каша.

Що таке млинчастий лід ?

Коли повітря над полярним морем достатньо холодне, шуга вкри­вається тонкою крижаною кіркою. Тонкі шари льоду вітер і хвилі розбивають на дрібні частки, і вони труться одна об одну. Вони на­бувають круглястих форм, а краї цих «млинців» трохи підніма­ються нагору. Шари криги схожі на пелюстки латаття. Млинчас- тий лід і далі твердне. Знизу примерзає льодова каша, а зверху сніг перетворюється на лід. Згодом пластини тверднуть, перетворюю­чись на чималий крижаний шар.

Чому в антарктичних морях іноді буває тепда вода ?

Найтепліше місце в Антарктиці (крім встановлених людьми дослідних станцій) — дно моря Ванда. Тут температура води влітку сягає плюс 25 градусів. Глибина цього моря — 75 м. Крижаний шар, який його вкриває, виступає в ролі скла колектора сонячних про­менів. Нечисленні прозорі кристали льоду проводять сонячні про­мені вниз, у воду, яка завдяки цьому нагрівається. Таким чином, умови в цьому морі, захищеному крижаним шаром, як в оранжереї.

Чи е в Антарктиді ріки ?

На всьому величезному континенті є тільки одна-єдина справжня рі­ка Онікс. Її живить льодовик. Улітку довжина ріки становить 20 кі­лометрів. Вона протікає в глиб континенту і впадає в море Ванда.

Що росте в антарктичних оазахЦ ?

Не вся Антарктида вкрита снігом і кригою. Є регіони в затінку мо­гутніх пасом гір, де сухо і зовсім немає криги. Такі території назива­ють антарктичними оазами. Вони мають таку назву тому, що в цих сухих долинах існують ознаки життя, а саме деякі види зовсім ви­багливих мохів та лишайників. Колись, дуже давно, можливо, оази звільнилися від криги, і з тих часів нова крига там не утворювалася. Невелику кількість снігу, який там випадає, розвіває вітер.

Де на Землі Все так само, як на Марсі ?

Вільні від криги антарктичні оази нагадують типові ландшафти Марса, створені уявою вчених: тут голо, холодно, сухо. З цієї при­чини американські фахівці з космічних польотів проводили тут ви­пробування, перед тим як запустити на Марс зонд «Вікінг».

Які жкиВі істоти ЖиВуть В Антарктиці ?

В Антарктиці життя існує практично тільки в крижаних або вкри­тих кригою водах. Навіть тварини, які частину свого життя прово­дять на льоду — тюлені та пінгвіни, — власне кажучи, теж водні

істоти. Лише дуже нечисленні й дуже витривалі рослини і тварини прижилися на суші, і виключне в регіонах, вільних від криги. Оаз в Антарктиді дуже мало, і вони займають лише два відсотки суші. Тут можна знайти колонії мікроскопічно маленьких бактерій, крім того, водорості, гриби і навіть маленьких членистоногих.

Чому в зоні Південного полюса так багато різних лишайників ?

На антарктичному континенті оселилося понад 350 видів лишай­ників. Таке розмаїття цих надзвичайно витривалих рослин пов'яза­не з тим, що в умовах холодної пустелі в них практично нема конку­рентів. Тут можуть рости лише нечисленні мохи та рослини, які цвітуть; у холодних скелях лишайники живуть практично самі. Лишайниками різних кольорів укриті відполіровані вітром скелі. Колонії цих рослин можуть сягати кількох міліметрів завтовшки.

Як лишайники Витримують антарктичний холод ?

У лишайників є два способи захисту від холоду. Деякі їх види тим­часово начебто всихають. Перед зимою вони втрачають усю нако­пичену в клітинах вологу і всихають. Але тільки-но повітря стає вологим, вони всотують в себе воду і пробуджуються до нового жит­тя. Інші види лишайників узимку впадають у сплячку: всі життєво важливі процеси в їхніх клітинах тоді протікають дуже повільно.

Скільки рокіВ моЖуть Жити лишайники ?

Лишайники можуть жити надзвичайно довго: деяким колоніям уже по 2000 років. Ще довше можуть жити мохи, які ростуть на су­хих схилах в антарктичних оазах, — приблизно 5000 років. Мохи, що відмерли, утворюють торф'яні шари, які з часом сягають двох метрів завтовшки. З квітів тут зустрічаються тільки два види, що витримують суворий клімат, серед них родичі наших гвоздик.

Які з наземних антарктичних тварин найбільші ?

Найбільші антарктичні наземні тварини — безкрилі комахи. Ан­тарктична вилохвістка виростає тільки до одного міліметра і хар­чується ще дрібнішими грибами та водоростями своєї сухої, холод­ної батьківщини. Тварини більшого розміру, які зустрічаються найчастіше — маленькі кліщі. їхнє убоге життя стає тільки тоді трохи радісніше, коли поблизу від них на суші є пінгвіни. Пташи­ний послід містить поживні речовини, що їх жадібно поглинають мохи та водорості; ними в свою чергу харчується й дрібна звірина. А коли на суші помирає пінгвін, розпочинається справжній бенкет. Дослідники нарахували на одному квадратному метрі оперення мертвого пінгвіна не менше 100 000 вилохвісток та кліщів. Вони харчувалися водоростями, що оселилися на пір'ї.

Як тварини витримують антарктичний холод ?

Вилохвісткам і кліщам, які живуть в Антарктиді, доводиться захи­щати своє тіло від переохолодження. Як усі холоднокровні тварини, вони залежні від температури довколишнього середовища. Хутро або оперення, як у холодолюбних птахів і ссавців, мало їм допомагає, оскільки вони не можуть нагріватися зсередини. Замість цього ці тва­рини виробляють гліцерин, що діє як засіб проти замерзання. Він підтримує в рідкому стані воду в організмі навіть за температури мінус 35 градусів. За нижчої температури вода, що міститься в кліти­нах організму, замерзає. Клітини лопаються, і тварини вмирають.

Які тварини Живуть під кригою полярного моря ?

В той час як на холодній антарктичній суші можуть жити лише деякі види флори і фауни, вода під кригою кишить тваринами й рослина­ми. Холодна вода містить дуже багато кисню. Крім того, лід, який постійно потрапляє в море, разом з усім брудом і розтертим у порох камінням приносить величезну кількість поживних речовин. Цьому сприяють і світлі літні місяці, коли Сонце зовсім не заходить. Усе це створює умови для розмаїтого морського життя. Існують велетенські поля фікусів та інших рослин, які для численних видів тварин слугують водночас і схованкою, і кормом. Тут чудово почуваються чис­ленні морські тварини, що, як вважається, можуть жити тільки в теплих водоймах: морські павуки, трепанги, морські зірки, морські равлики, губки, анемони, корали і, звичайно, краби та риби.

Чому антарктичне узбереЖЖя безлюдне ?

Усе це життя під кригою проходить на морському дні на глибині до 30-ти метрів. А узбережні території, які на інших морях є улюбле­ним місцем поселення тварин і водних рослин, — практично нена- селені. На скелі постійно напирають крижини, що, ковзаючи по них, натирають їх до блиску. Взагалі, лід — найлютіший ворог біотопів у південнополярних водах. Великий айсберг, що дрейфує поблизу берега, може відпрасувати морське дно і знищити там весь тваринно-рослинний симбіоз. На глибині до 15-ти метрів морське дно позбавлене життя через лід. Лише на великій глибині, куди ду­же рідко дістаються айсберги, може розвиватися життя.

Чому криль такий ВаЖлибий для Життя моря ?

Як і скрізь у природі, в антарктичних водах рослини так само є жи­вильною основою для всіх живих істот. Щонайдрібніші водорості, які рухаються у воді, є головним кормом і для криля. Так називають

ракоподібних, котрі величезними зграями рухаються в холодній воді. Криль, у свою чергу, слугує їжею не тільки для велетенських китів, а й для інших тварин, передусім для головоногих, на яких потім полюють такі великі хижаки, як кашалоти. У цьому круго­обігу життя в антарктичних морях криль відіграє вирішальну роль.

Чим харчується криль ?

Найбільші ракоподібні, які належать до криля, нагадують кревет­ки й сягають чотирьох сантиметрів завдовжки. Вони та їхні дрібніші родичі буквально вичісують частинки рослин, що плава­ють у воді. Водорості лишаються висіти у волосинках, які є на їхньому тулубі, а потім потрапляють їм просто до рота. Влітку криль пасеться у верхніх шарах води, взимку опускається в глибші води і з'їдає там залишки тварин і рослин.

Яка завбільшки мо)ке бути зграя криля ?

Криля у воді надзвичайно багато. Спостерігали зграї, які займали площу 400 квадратних кілометрів. Можна припустити, що вага всіх істот у такій зграї становила два мільйони тонн. Удень зграї криля забарвлюють поверхню води у червонуватий колір, уночі — у жовто-зелений: це від увімкнутих органів світіння рачків.

Чим харчуються кити ?

Так само, як криль фільтрує з води щонайдрібніші водорості, вели­чезні вусаті кити фільтрують криля з води. Вусаті кити набирають повну пащу води і випльовують її назад. При цьому криль та інші маленькі тварини застряють у китових вусах, як у ситі, і потім кит їх з'їдає. Кашалот також харчується крилем, тільки не безпосеред­ньо. Цей величезний зубастий кит полює на головоногих, а їжею

головоногих слугує переважно криль. Щороку в антарктичних мо­рях кашалоти і морські птахи з'їдають близько ЗО мільйонів тонн головоногих.

Скільки Видів риб Муть у полярних морях ?

З усіх відомих видів риб у полярних водах живе тільки 250 видів. Во­ни пристосувалися до холоду й існують практично в дуже охолодже­ному стані. Деякі полярні риби виробляють різні речовини, що пере­шкоджають замерзанню крові та води в клітинах організму. У дея­ких видів процеси життєдіяльності відбуваються дуже повільно; хімічні процеси в їхніх клітинах відбуваються інакше, ніж у тепло­любних тварин.

У якої риби кров прозора ?

Зазвичай кров у риб червона, як і у ссавців. Червоного кольору кров набуває завдяки червоному гемоглобіну. Існує тільки одна- єдина риба, в якої нема гемоглобіну. Кров льодяної риби здається водянистою, має жовтий відтінок і може трансформувати тільки десяту частину того кисню, який циркулює в крові інших риб. То­му її серце вдвічі більше і кровоносні судини товщі. Коли льодяна риба відпочиває, вона витрачає дуже мало енергії, так само, як теп­локровна тварина під час зимової сплячки.

Чому в Антарктиді чайки перетворилися на пінгвінів ?

Антарктида — батьківщина семи з 160-ти видів пінгвінів. Упро­довж 40 мільйонів років із птахів, подібних до чайки, вони пе­ретворилися на підводних птахів. Причина цього — переміщення їхнього рідного континенту з теплих вод у напрямку Південного полюса. Клімат ставав усе холодніший, і птахам доводилося

розвивати дедалі густіше оперення. Крім того, в морі було більше їжі. Тому крила цих птахів перетворилися на ласти. Під час пла­вання пінгвіни демонструють своє походження: вони рухають за­лишками своїх крил так, наче летять у воді.

Чому ЖоВток у яйцях пінгвінів червоний Ц

Наскільки незграбними пінгвіни здаються на суші, настільки ж спритно і вишукано вони рухаються у воді. Вони чудові ловці риб, свою слизьку здобич хапають міцною щелепою і мідно тримають її своїм шорстким, з шипами, язиком. Щоправда, головна їжа пінгвінів — не риба, а маленькі рачки. І саме ці червонуваті рачки є причиною того, що жовток яєць пінгвінів не жовтий, як у інших птахів, а червоний.

Чому імператорські пінгвіни стають такими великими ?

Імператорські пінгвіни — найбільші серед усіх пінгвінів. їхній зріст — до одного метра, а важать вони близько ЗО кілограмів. Імпе­раторські пінгвіни єдині висиджують потомство на антарктичній суші в дуже холодну, з шаленими бурями, похмуру зиму. В цей період самці купчаться великими колоніями, притиснувшись один до одного. Два місяці вони висиджують яйця, які лежать у них на лапах під черевною складкою шкіри, нічого не ївши. Вони можуть так довго постувати, бо достатньо великі й важкі і до того ж накопи­чили в своєму організмі необхідну кількість жиру. У дрібніших тва­рин не вистачило б запасів, щоб витримати такий тривалий піст у неймовірному холоді антарктичної полярної ночі.

Як пінгвіни, що висидЖують яйця, витримують холод ?

Середня температура повітря у період висиджування імператорськи­ми пінгвінами яєць мінус 20 градусів. Але може бути вдвічі хо­лодніше. Найгірше — це льодові урагани, які несуться над ко­лоніями зі швидкістю до 200 кілометрів на годину. У пінгвінів таке оперення, котре не тільки воду відштовхує, а й утримує тонкий шар повітря між пір'ям. Під пір'ям є шар пуху, а під ним, у свою чергу, — між шкірою та м'язами — товстий шар жиру. Хоча вони й укутані так добре, проте поодинці імператорські пінгвіни в полярну ніч на суші швидко замерзли б. їх рятує те, що вони тримаються всі разом. Самці, що висиджують яйця, збираються сотнями й тисячами і щіль­но притискаються один до одного. Пінгвіни, які стоять на зовнішніх постах і по краях цієї колонії, утворюють живий вал, що захищає від крижаних вітрів, за деякий час можуть подріботіти в глиб колонії, а колеги, котрі зігрілися, займають "їхні місця. Ця зміна караулу відбу­вається повільно і без ускладнень, щоб енергія даремно не витрачала­ся. До завершення терміну висиджування яєць пінгвін втрачає май­же половину своєї ваги. В цей час на сушу виходять самки, товсті й ситі, і починають годувати вилуплених малюків харчовою кашкою, яку вони принесли із собою у волі. Зголоднілі самці кидаються у во­ду, щоб уволю наїстись.

Які тюлені Живуть і розмножуються завдяки китобійному промислу ?

Хоча тюлень-крабоїд живе тільки в Антарктиді, за оцінками вче­них, існує 35 мільйонів екземплярів цього виду. З усіх видів

тюленів саме вони зустрічаються найчастіше. Швидке розмножен­ня тюленів-крабоїдів пов'язане з тим, що китобої дуже скоротили кількість вусатих китів, котрі живуть в антарктичних водах. Ву­саті кити, такі, як горбач, харчуються, як тюлені-крабоїди, кри­лем, а оскільки китів так мало, для тюленів стіл став значно щедріший. Тюлені-крабоїди (вони їдять аж ніяк не крабів, як мож­на припустити за їх назвою, а рачків) мають своєрідну щелепу. їхні корінні зуби загострюються догори, тож тюлень може набрати по­вну пащу криля, а тоді із закритою щелепою виштовхнути воду.

Які вороги у морських слонів ?

Морські слони — найбільші і найважчі з усіх тюленів. Ці тюхтії можуть сягати шести метрів завдовжки і трьох тонн ваги. Вони живуть в антарктичних водах і для спарування виходять на пляжі островів. Ці тварини називаються морськими слонами, тому що на голові у самців є здутість, схожа на короткий хобот. Вони роздува­

ють свій ніс у період парування, коли борються за самок. У цих ве­личезних і дужих тварин є тільки один-єдиний ворог: косатка, найсильніший і, можливо, також найрозумніший хижак на Землі.

Чому так ваЖко бути морському слонові хазяїном пляЖу ?

Кожен морський слон має свою ділянку пляжу, де він повний гос­подар. Він і лише він, має право тут запліднювати до ЗО самок сво­го гарему. Решту самців виганяють. В період парування міцні й важкі тюхтії ведуть один з одним боротьбу, дотримуючись суворо­го ритуалу. Спочатку вони роздувають свої * хоботи» і тим самим підсилюють свій рев, як через гучномовець. Дрібніші (і тихіші) самці випадають із боротьби вже на цьому етапі. Якщо обидва про­тивники ревуть однаково голосно, тоді вони намагаються усунути один одного з дороги, вдавшися до фізичної сили. Якщо й після цього переможець не визначається, тоді розпочинається кривавий бій. Противники б'ються, вгризаючись один одному зубами в тіло. Нарешті той, хто зазнав поразки, відступає. Хазяїнові пляжу зно­ву й знову доводиться захищати своє місце як глави сімейства. При цьому в нього майже не лишається часу щось поїсти. В період па­рування морські слони так сильно худнуть, що можуть втрачати по кілька сотень кілограмів ваги.

Що знаходиться під Північним полюсом ?

На відміну від Південного полюса, який (як магнітний і гео­графічний полюс) знаходиться на суші, під льодовим шаром Північного полюса нема нічого, крім води. Отже Арктика — вели­чезний плоский айсберг, який дрейфує на Північному Льодови­тому океані. Остаточно підтвердив це 1958 року екіпаж амери­канського атомного підводного човна «Наутилус», який першим занурився під Північний полюс. Він пройшов відстань майже 3000 кілометрів. Площа арктичного льодового панцира близько 22 мільйонів квадратних кілометрів. З Арктикою межують пів­нічні регіони Європи, Північної Америки та Азії.

Чому Влітку тундра схоЖа на суцільне багно ?

Взимку середня температура повітря в тундрі становить від мінус 19-ти до мінус 34-х градусів; а в Північно-Східному Сибіру темпе­ратура повітря може опуститися до мінус 70 градусів. Там узимку холодніше, ніж на Північному полюсі. Щоправда, влітку в тундрі буває по-справжньому жарко. Попри це, ґрунт відтає тільки на по­верхні. На глибині кількох метрів він лишається замерзлим. За­мерзлий шар сягає завтовшки 600 метрів. Коли влітку йде дощ, во­да не може всотатися углиб. Вона збирається над замерзлим ґрун­том і утворює баговиння або розлогі дрібні озера. Теплого літа тун­дра перетворюється на справжній рай для комарів.

Де моЖна ходити по деревах ?

Тундрою називають порослі низькими деревами зони між пів­нічним лісовим кордоном і північним полярним регіоном. Пів­нічна Скандинавія, Сибір та Аляска — тундрові зони. Ці розлогі зони у півтора раза більші за Бразилію і покривають майже десяту частину суші Землі. Кущі та дерева виростають тут лише до десяти сантиметрів угору, проте їхнє гілля стелеться по землі на кілька метрів од стовбура. В тундрі можна, так би мовити, гуляти по кро­нах дерев. 

Чому Земля має полюси ?

У центрі земної кулі міститься тверда, завтовшки 2600 кілометрів, куля із заліза та нікелю — ядро Землі. Навколо нього — оболонка завтовшки 2200 кілометрів, яка складається з в'язких металів. Яд­ро та його оболонка рухаються у протилежні боки. Таким чином, виникає магнітне поле Землі. Земна куля діє як велетенський, з ог­ляду на його розміри, проте досить слабкий магніт. І як справжній інший магніт, Земля має два полюси. Полюси виявляють себе тим, що ставлять стрілку компаса в напрямку північ — південь.

Чому на географічних картах північ угорі ?

Звичайно, на земній поверхні нема ніякого верху і ніякого низу, як на географічній карті. І все ж вирішили малювати всі карти так, щоб північ була вгорі. Цю традицію започаткував Птолемей. Давньо­грецький географ і астроном вирішив звіряти намальовані ним гео­графічні карти за Полярною зорею. У часи, коли не було компасів. Полярна зоря була провідною зорею для всіх мандрівників. Поклав­ши перед собою карту і дивлячись на неї, можна було більш-менш добре орієнтуватися. (Невелика проблема полягала лишень у тому, що Полярну зорю було видно лише вночі).

Коли географічні карти вказували на схід ?

Північ на географічних картах залишалася вгорі доти, доки у се­редні віки у їх складання не почали втручатися представники като­лицької церкви. Вони вимагали, щоб географічні карти вказували на схід, а саме в напрямку міста Єрусалима. Після цього протягом кількох століть географічні карти малювали так, що схід був угорі. Своє споконвічне місце на карті вгорі північ знову здобула 600 років тому, в епоху великих відкриттів. З часом Полярна зоря втратила своє значення як провідна зоря для мореплавців, а компас як навігаційний прилад отримав усезагальне визнання. Незважаючи на це, північ лишилася на географічній карті вгорі, і так буде й надалі.

Де Земля найхолодніша В

Поруч із магнітними та географічними полюсами на Землі є ще й по­люси холоду. Так наливають зони, де температура повітря падає най­нижче. Північний полюс холоду знаходиться у Східному Сибіру, де 1933 року була зафіксована температура мінус 70 градусів. Ще хо­лодніше буває в Антарктиді. 1983 року там, поблизу російської дослідної станції, температура повітря впала до мінус 89, 2 градуса.

Що таке північне і південне полярне сяйво ?

Полярні зони — це зони із дивовижними світловими явищами. Тут повітря холодне, сухе і майже зовсім не містить пилу, тож усе довко­ла проглядається на кілька десятків кілометрів. Найсенсаці йнітими є північне сяйво Арктики та південні полярні сяйва антарктичних регіонів. Вони пов'язані з магнітним полем Землі та сонячним вітром. Сонячними вітрами називаються електричні частки, які над­ходять від Сонця. Коли могутній сонячний вітер потрапляє в магнітне поле Землі, він відхиляється в напрямку обох полюсів. У по­лярних зонах частки наштовхуються на атмосферу. Енергія зіткнен­ня розряджається у вигляді світіння, і на нічному небі з'являються цілі завіси з чудового мерехтливого сяйва, що міняться всіма кольо­рами веселки. Іноді полярне сяйво можна побачити також на тери­торіях, далеких від полюсів, скажімо, в Північній Європі.

Наскільки розумні білі ведмеді ?

Ведмеді — досить розумні тварини. Особливо кмітливі вони бувають тоді, коли йдеться про те, щоб спіймати здобич. Наприклад, білі вед­меді, щоб спіймати тюленів, шкутильгають на трьох лапах, просува­ючись розлогими білими арктичними крижаними полями. Четвер­тою лапою вони прикривають свій ніс. Можливо, тому, що ніс — єди­на темна пляма на білому ведмеді, тож у білих снігових широтах йо­го видно вже здалеку. Родичі білих ведмедів також дивовижно ро­зумні тварини. Російські бурі ведмеді приманюють лосів, імітуючи їхній хтивий крик. А в Америці деякі ведмеді навчилися заманюва­

ти допитливих корів. Ведмідь починає як скажений кататися по лу­зі. Якась нерозумна корова наближається до нього, аби подивитися, що ж там відбувається, і за цікавість розплачується своїм життям. Не такі розумні виявилися ведмеді у Сибіру. Іноді вони видряпуються на телеграфні стовпи. Ймовірно, вони плутають гудіння дротів із дзиж­чанням бджолиного рою і лізуть угору, щоб дістатися до вулика, що на цьому дивному дереві.

Для чого моргкам бивні ?

Моржі поруч із білими ведмедями — типові ссавці Арктики. їхні мо­гутні бивні слугують їм, зокрема, зброєю проти ведмедів Арктики. Тюхтії моржі використовують свої бивні також у боротьбі під час па­рування; іноді при цьому моржі, що б'ються, отримують тяжкі пора­нення. Але, як правило, моржі не б'ються до крові. Попередньо вони починають демонструвати один одному свою силу. Найчастіше про­тивники розходяться, поки не дійшло до бійки, оскільки й без того зрозуміло, хто з двох сильніший і агресивніший. Бивні, подібно до оленячих рогів, є чимось на зразок знаку відмінності: могутні бивні свідчать про сильну і стару тварину. Щоправда, бивні моржів наба­гато корисніші, ніж оленячі роги, і їх можна використати багато для чого: моржі зривають ними молюсків з морського дна і можуть навіть віддирати молюсків зі скель. Крім того, їм потрібні бивні для того, щоб з води вибиратися на лід. Вони вбивають білі бивні в лід, як кайло, і підтягають угору своє важке тіло.

Яким тваринам легко дістати сонячний опік ?

Моржі дуже люблять сонце. Арктичного літа вони лежать, щільно притиснувшись один до одного, на піщаних мілинах або кам'янис­тих пляжах островів і насолоджуються слабким промінням сонця, що ніби зависло над горизонтом. Але, на жаль, вони погано захи­щені від сонячних променів, їхня чутлива шкіра червоніє, а іноді во­ни дістають справжній сонячний опік.

ПІД ЗЕМЛЕЮ

Де в ґрунті моЖуть зникати цілі ріки ?

Скрізь, де ґрунт складається з вапняку, в землі можуть зникати цілі ріки. Там вони течуть собі далі і або з'являються знов на по­верхні десь в іншому місці, або під землею впадають у море. На своєму шляху під землею вони можуть вимивати величезні систе­ми печер.